noddeat

Who cares about historical heritage? W e need automatic doors!

Elfy

В це складно повірити, але є у Європі місце, де історична спадщина гармонійно поєднується з автоматичними дверима. Це місце називається Ціттау (чеською Жітава, польською Житава):

Вокзал у Ціттау просто казковий. Двері якимось спеціальним шедевром не є, але суть в тому, що вони одночасно і автентичні, і автоматичні, на фотоелементі:

Відчиняються вони так само, як звичайні двері:

Незважаючи на те, що Ціттау ближче до Польщі, ніж до Чехії, потяги звідси їздять лише в Чехію, а тому вся інформація на вокзалі продубльована чеською та англійською:

Ніякого прикордонного переходу до Чехії вже немає, звісно: табличка висить з дошенгенських часів.

Боюсь, фотки не передадуть унікальної архітектури цього вокзалу, бо він складається з кількох малесеньких кімнаток і височезної стелі, тож сфоткати його гарно не вдалося:

Ніякого електронного табла в Ціттау немає. Утім, і потреби в ньому теж нема: тут всього 3, здається, колії, а потяги прибувають завжди на ту колію, яка вказана в паперовому розкладі руху. Є лише одне малесеньке табло на пероні, яке інформує про запізнення потягів.

Каси тут працюють лише до 13 години:

Після цього часу квиток можна купити лише в автоматі (що не є проблемою, бо німецькі автомати приймають банкноти і монети).

Якби не чеська мова, я б не зрозумів, що таке Schmalspurbahn:

Schmalspurbahn — це вузькоколійна залізниця, вокзал якої знаходиться поруч:

Куди вона їде, я так і не зрозумів, а часу покататися не було: ну що ж, буде привід сюди повернутися. На вокзалі цієї залізниці є власне табло:

Перон:

А так виглядає головний вокзал зовні:

Світлофори і знакування
У цьому містечку мешкає менше, ніж 30 тисяч народу, а світлофори для авт і пішоходів понатикані скрізь, що не можне не дратувати. Нерегульованих переходів майже немає. Особливістю ціттауських світлофорів для пішоходів — це величезного розміру кнопки, які можна натискати всією долонею:

Велодоріжок у місті не бракує. Багато де велодоріжкою є смуга на тротуарі без жодного ознакування, яка викладена червоною плиткою. Про те, що ця смугя є велодоріжкою, я зрозумів, коли мене мало не збила, а потім обматюкала німецькою, панянка на ровері. Я навіть вибачитися не встиг, а вона вже була далеко:

Назви вулиць у центрі міста пишуть готичним шрифтом: ніхуя не читабельно, зате гарно:

Старе місто
Місто старе тут гарне. У деяких кам’яниць шедевральні дахи:

В це складно повірити, але цей будинок — мєнтовка:

Що буде, якщо кілька разів перейти дорогу на червоне світло перед відділком поліції? А якщо стати при цьому посеред дороги, бо акурат звідси гарний ракурс для фотографування? Правильна відповідь — ніхуя не буде.

Через дорогу, навпроти поліції — поштампт:

Біля нього — автомат для марок:

А ще у Ціттау є Ринок (Markt) з ратушею (Rathaus):

Прикольний будиночок:

Без вікон і дверей:

Старі вивіски та покинуті будинки
Іще однією особливістю Ціттау є велика кільсть старих вивісок та покинутих будинків:

Вивіски ці надають місту додаткового шарму та нагадують Польщу, де теж це можна часто зустріти:

Перукарня:

Пекарня:

Роберт Гартіґ:

Покинутих будинків не дуже багато і розташовані вони не в якомусь одному районі, а «вкраплені» поміж звичайними «відпідарашеними» будинками по всьому місті. Відрізняються вони від аналогічних в Україні тим, що всі двері та вікна старанно забиті дошками, щоб ноддет та інші любителі не могли там полазити.

Утім, найбільше мене вразив покинутий замок з вибитими вікнами: чогось такого я не очікував побачити в Німеччині. Феєричності картини додає стрижений газон навколо: