
Кілька спостережень за останні дні:
— Ефект «велико місто — водії-мавпи, мале місто — культурні водії», який має місце в Польщі, тут теж спостерігається. У Кракові хер хто пропустить на переході, і навіть коли повертають праворуч, ніхуя не пропускають пішоходів, що навіть для Києва дико. У Живці — жопі світу — водії зупинилися перед переходом, коли ми просто стояли біля нього і щось дискутували — просто, як у Скандинавії. У Криниці та інших маленьких містечках так само. У Парижі ну в принципі майже немає нерегульованих переходів, але водії все одно їздять, як мавпи. У провінції все не так: всі ввічливі. Якщо по дорозі їде якесь хамло, що обганяє справа по автобусній смузі, то це з ймовірністю 70% буде фрателло з Парижа.
— Дякувати на дорозі прийнято, піднімаючи праву руку догори. Наприклад, коли авто пропускає пішохода, так дякують. Водії між собою теж цей жест юзають, коли дякують. А от блимання ближнім світлом — то сигнал не подяки, а попередження, що якась херня у тебе.
— У супермаркеті касир терпляче чекає, поки ти складеш всі свої продукти до торби. Тільки після цього «пробивають» наступного покупця.
— Контролери у трамваї не ховаються: вони в формі і з бейджиками, їх добре видно, коли вони стоять на зупинці.
— «Бон жур» і «мерсі» французи вимовляють так, як в Україні вітають старих друзів. У їдальні величезна черга, тітка стоїть на роздачі хавки і всім каже: «Бон жур! Мерсі, бон апеті!», і при цьому не зайобується це робити сто тищ разів.
— Салат «Олів’є» є! Я його хавав. Тіки там оливки були замість горошка.
— У барах і рестораціях, коли замовляєш тіки бухло, рахунок приносять відразу, як зручно!
— Тут, здається, немає знижок «для студентів». Є знижки для молоді до 26 років. Щойно я сюди приїхав, мені виповнилося 26. FFUUUUU!