Palermo (Палєрмо)

До Палєрма ми їхали з повним автобусом скаутів. Дітки в чорно-блакитних строях співали гарних італійських пісень та грали в «каміння—ножиці—папір». За якісь дві години автобус підрулив до залізничного вокзалу:


Палєрмо — це зовсім інше, не схоже на іншу Сицилію, місто. Зокрема, вони вирізняється своєю мультикультурністю: тут багато іноземців, є індійські чи китайські ресторації та магазинів, чого в Сіракузах чи Катанії не зустрінеш. А ще тут неймовірний срач на вулицях. Ну, тобто срач насправді десь такий самий, як на центральному майдані Амстердама, тільки от поширений він в усьому місті. Утім, це не завадило нам насолодитися атмосферою цього, безсумнівно, цікавого міста. До речі, тут є своя власна мова, яку місцеві називають palermitano (палєрмітано), і я навіть бачив живого її носія (ну, це на додаток до того, що у всій Сицилії є якась власна чи то мова, чи то говірка, відмінна від італійської).

Як і в Катанії, тут цікаві дахи:


Хостел, у якому ми зупинилися, не був якимось мегакрутим, але господарі його заворожують своєю гостинністю, завдякі якій не звертаєш уваги на різні прикрі дрібниці. Господарів звати Андреа і Джюзеппе. Андреа — аргентинка, що мешкає у Палєрмо десь три роки. Працює вони у хостелі практично цілодобово, бо не просто влаштовують життя гостей, а й організовують їм розваги увечері, суміщуючи це з особистим життям. Наприклад, коли ми приїхали, Андреа відразу запропонувала нам піти бухати в бар, власником якого є її хлопець. Отож, увечері ми пофігачили до того бару, який був розташований у... магазині жіночої білизни. Все дуже просто: вдень це магазин білизни, увечері — бар з бухлом. Позитивом цього бару (ну, крім того факту, що там перебували тільки «свої») було те, що їдло було безкоштовним, платити тре було тільки за бухло.

А наступного дня ми пішли гуляти містом. Отож, у Палєрмо теж є факультет юриспруденції:


Там стоїть меморіальна табличка випускникам цього факультету, які загинули від рук мафії:



Факультет юриспруденції, який закінчили ті, хто показав приклад високого професіоналізму, любові до справедливості та самопожертви заради боротьби за законність. Факультет юриспруденції виражає щиру пошану до громадян, політиків, суддів, професіоналів та працівників поліції, що загинули у боротьбі з кримінальною мафією. 1999 рік.

Кватро Канті (Quattro Canti) — головний майдан міста, який перетинає дві великі вулиці. Складається він з чотирьох барокових будинків, які є ніби шматками одного «пазлу»:




Будка трансформатора — те, що треба для бухання місцевої молоді:


До речі, Палєрмо — це столиця Сицилії, яка є автономним регіоном Італії, зі своїм урядом і президентом:


Прапор Сицилії зустрічається на цьому острові значно частіше, ніж прапор Італії:


Тітка з трьома ногами — це богиня Медуза, а три ноги символізують...


Зрештою, хуйзна-шо вони символізують, але є доволі часто уживаним символом, що називається трискеліон.

Але повернімося до Палєрма. Центр Палєрма не менш охуєнний, ніж центр Сіракуз, але може викликати інфаркт міокарда в людей, що звикли до надраєних хімікатами німецьких будинків, розроблених, всі як один, криворуким студентом у Автокаді:


У Палєрмо нема гімна з Автокаду, як немає пластикових вікон, сайдінгу та інших радощів новомодної архітектури. Це — місто, як воно є:






Гуляти тут — саме задоволення, от тільки треба пильнувати, щоби скутер не вистрибнув з-за кута:

Я ще не писав, що Італія — це країна мотоциклів і скутерів? Ну от, пишу.

А ще у Палєрмо є церква, де на стелі висить знак «пішохідний перехід для левів»:


Кафедральний собор:


...Де на підлозі намальовані різні знаки зодіаку:



Чого тільки не побачиш у католицькій церкві!

Шлях до просвітлення:


Дороговкази до найбільш важливих для відвідування місць:


Офіс мєнтів:


Кактуси на Майдані Незалежності:


А це в’їзд до цього майдану:


Тут нічого цікавого, крім того факту, що звідси їдуть автобуси до катакомб. Як і в Україні, замість рокзладу — інтервал руху:


Через хвилин двадцять наш автобус під’їхав:


Квитків у водія не виявилось, але він щось показав знаками, з чого ми зрозуміли, що їх можна буде купити на наступній зупинці. Водій об’їхав майдан і зупинився. Я вийшов, а там така будка з касиром, де і купив квитки. Йоптить, перший раз бачу у Європі будки з касирами на зупинці: зазвичай важливу справу продажу квитків довіряють або автоматам, або кіоскам з пресою та цигарками.

Отож, ми доїхали до катакомб, які я вам не покажу, бо ви в штані накладете, і назад пішли пішки. По дорозі зустрілося прикольне попередження про те, що треба носити каску:


Ще якийсь факультет, вже не пам’ятаю який, але суть в тому, що в ньому подвір’я нагадує те, що у Львові називають «італійським подвір’ям»:


Ну як же ж Палєрмо і щоб без мафії:




У кожному солідному місті повинна бути пошта і телеграф. Телефон — це понти для мажорів:


На жаль, часу на відвідання було зовсім мало, тож довелось сідати на електричку, що мала відвезти нас на летовище:


Не знаю, що там італійці матюкаються на свої потяги, але ті, на яких їздив я, були цілком гарними і чистими, і недорогими, як для Західної Європи. Отак виглядає електричка до летовища всередині:


Їде вона, щоправда, не надто швидко, і ще й через Францію: