Aeroporto di Ciampino

Про летовища я писати не дуже люблю, бо вони в усьому світі виглядають однаково унило. Це не означає, що це погано, бо тут акурат як з розетками, стандарт дуже потрібен. Утім, дещо згадаю про Рим. У Римі є два летовища — Фумічіно (Fumicino) і Чямпіно (Ciampino). Обидва в принципі знаходяться доволі далеко від центра міста, але якщо у вас є вибір — обирайте Чямпіно. Фумічіно — це італійський Шарль-де-Ґолль — ґіґантський аеропорт, де ніхто ні за що не відповідає, а на багаж треба чекати годину. Чямпіно — маленький компактний аеропортик на кшалт краківських Баліць або Борисполя, а заразом це найстаріше летовище в Римі, що функціонує з 1916 року. Утім, будинок терміналу сучасно-стандартний:


Тут, як і у Кракові, є військова зона з літачками:


Доїхати звідси до Риму можна двома способами: автобусом-шатлом за 4-5 єврів та простим автобусом за одне євро 20 центів (для тих, хто гуглить перед тим, як приїхати сюди, економія очевидна):


Звісно, шатли їдуть до самого центру, а цей автобус — тільки до метра, але метро коштує ще одне євро, так що сумарна поїздка виходить 2.20 єврів. Біля автобусної зупинки — табличка зі схемою летовища, де всі написи продубльовані шрифтом Брайля:


Взагалі, італійці дуже поважають сліпих: шрифт Брайля можна побачити у всіх ліфтах та в місцях, де розташовані різні пам’ятки.

Поки я чекав на автобус, моє око впало на автомат для продажу квитків. Я вирішив ним скористатися й непередбачливо сунув туди 20 єврів. Він, як це буває, відмовився їх приймати, але викинув не назовні, а в таку скляну коробочку внизу, де гроші й застрягли:


Отож, у наступні 10 хвилин моєю розвагою було дістати ці гроші за допомогою наявних засобів: ключів, платіжної картки, шматку паперу (знаєте, є такі в Києві автомати, де іграшку треба спіймати? от-от). Я тихо сподівався, що за цим заняттям мене знайдуть мєнти й загрібуть до відділку, але незважаючи на одну з найбільших у світі кількість мєнтів per capita (4 місце у світі), ніхто на мене не звернув уваги...