Фонетика matters

Це може видаватися дивним, але з італійцями порозумітися набагато легше, ніж, наприклад, з сербами або словенами. А все через фонетику: слова у написаному вигляді цілком зрозумілі, а от на слух їх зрозуміти дуже важко. Це стосується, наприклад, чеської мови.

Італійці вимовляють слова чітко, не ковтають закінчень, звуки в них такі самі, як у нашій мові, а тому навіть як вони говорять на якусь малозрозумілу тему, можна вихопити знайомі слова.  Як не дивно, є деяка лексика, спільна з польською. Наприклад, colazione (коляціоне) означає «сніданок», тоді як у польскій kolacja (коляц’я) — це вечеря. Слово «autostrada» (автобан) поляки так взагалі точно запозичили з італійської (а ми от — з німецької. цікаво, чому так?). Konto польською означає банківський рахунок, і італійською, зрештою, теж (il conto), але в італійській це також рахунок у барі чи ресторації.

Цікаво, що морозиво італійці називають желатином — gelato [джелато], а місце, де воно продається, відповідно — gelateria [джелатерія].

А взагалі, коли навколо чуєш такі вирази, як «finito?», «mamma mia!» чи «belissimo», сечовий міхур поволі наповнюється окропом...