Пост під назвою «Energy is Not Conserved» міг би бути черговим сенсаційним заголовком для жовтої преси. Там доволі просто пояснюється та річ, яку часто оминають увагою: у загальній теорії відносності енергія не зберігається. В двох словах йдеться ось про що: закон збереження енергії закладає, що кількість енергії у Всесвіті є величиною сталою. Скільки Господь-Аллах-Єгова-Будда-Зевс-Ктулху «відсипав» свого часу, стільки є, і ні міліграма більше чи менше. На цьому законі базується вся сучасна фізика, і наразі немає жодних підстав вважати, що він не діє. Завдяки магічній формулі E=mc2 ми знаємо, що енергія може переходити в масу і навпаки, тому закон збереження маси не діє, а закон збереження енергії — діє.
Це все пиздато працює, поки простір і час статичні, як двері військового комісаріату. Однак у загальній теорії відносності так не є. Простір-час у цій теорії є динамічним і зокрема змінюється під час різного кшалту взаємодій. Дії будь-яких сил взаємодії в теорії відносності розглядаються як викривлення часу-простору. Енергія частинки, що потрапляє в такий викривлений час-простір, змінюється, тупо за рахунок зміни його форми, і тому не зберігається.
Це легко уявити, захуяривши камінь в небо: він буде рухатися за параболою, і, звісно, його кінетична енергія сталою не буде, власне, за рахунок дії ґравітаційного поля Землі. Баланс енергії для цієї задачі всі писали ще в школі: кожна зміна кінетичної енергії врівноважується (чи то пак, відбувається за рахунок) зміною енергії потенціальної, яка залежить від висоти. В теорії відносності ця потенціальна енергія засовується в геометрію простору, от і все.
Це все пиздато працює, поки простір і час статичні, як двері військового комісаріату. Однак у загальній теорії відносності так не є. Простір-час у цій теорії є динамічним і зокрема змінюється під час різного кшалту взаємодій. Дії будь-яких сил взаємодії в теорії відносності розглядаються як викривлення часу-простору. Енергія частинки, що потрапляє в такий викривлений час-простір, змінюється, тупо за рахунок зміни його форми, і тому не зберігається.
Це легко уявити, захуяривши камінь в небо: він буде рухатися за параболою, і, звісно, його кінетична енергія сталою не буде, власне, за рахунок дії ґравітаційного поля Землі. Баланс енергії для цієї задачі всі писали ще в школі: кожна зміна кінетичної енергії врівноважується (чи то пак, відбувається за рахунок) зміною енергії потенціальної, яка залежить від висоти. В теорії відносності ця потенціальна енергія засовується в геометрію простору, от і все.