Туалетокультура—2

Польська заправка: туалет коштує 2 злотих, ключ треба взяти у продавця. Одна людина бере ключ за 2 злотих, решта з автобусу користується безкоштовно.

Німецька заправка: туалет коштує 50 євроцентів (ті ж 2 злотих), відчинений, біля входу стоїть тарілочка, а над нею — жалібний напис: «Шановний ґаст, щоб туалетики були чистими, подайте 50 євроцентів, будьте ласкаві...» Найбільш свідомі люди кидають в тарілочку гроші, несвідомі — не кидають.

Французька заправка: туалет безкоштовний.

Що у Франції прекрасного, так це те, що ніхто і ніде не заробляє на природних потребах людини: всі туалети в країні безкоштовні, і їх багато:

(щоправда у Парижі половина цих будок не працює, а подекуди їх і нема, тож обісцяні будинки і набережна є нагальною проблемою)

Туалети «у східному стилі» у Європі таки існують: один був виявлений в португальській Еворі, а другий — у паризькому цвинтарі Монпарнас (що дуже дивно, бо в усіх інших туалетах Парижа стоять нормальні унітази). Зате там все одно є великі рулони туалетного паперу (а в паризьких «будках» — нема).


Туалет у східному стилі. Місто Евора, Португалія

У португальських туалетах народна творчість не менш яскрава, ніж у польських:



Також у Лісабоні несподівано знайшовся туалет, імпортований з Парижа (як на світлині). Різниця тільки в тому, що в лісабонській «будці» є вода, сушилка для рук, і взагалі чистіше.

Ще почитати по темі:
Туалетокультура

Банківські чеки

Вперше в житті тримав і перетворював у готівку банківський чек. До часу, коли з’явилися електронні платіжні картки, єдиною формою безготівкового розрахунку були банківські чеки. Виглядає це як шматок паперу з купою циферок, в який від руки вписується сума та ставиться підпис:


Що можна зробити з цим чеком? Є кілька варіантів перетворення його в нормальні гроші:
— сплатити цим чеком там, де приймають таку форму оплати, і отримати решту готівкою (не пробував),,
— покласти гроші з чеку на свій банківський рахунок (щоб їх юзати платіжною карткою),,
— перетворити чек у готівку.

Дві останні операції вимагають походу до відділення банку. Переді мною в черзі стояв мужик з пачкою готівки і пачкою чеків, а також тримав картку Visa. Готівку касирка засунула в спеціальний автомат, який її зохавав, чеки — в якийсь інший автомат, і все.

Для перетворення чеку в готівку потрібен паспорт. Дані з нього касирка записує на зворотньому боці чеку, потім я ще раз маю цей чек підписати, і вуаля — з апарату, що за розміром і формою нагадує банкомат, вилазить потрібна сума.

Перетворити чек у готівку можна тільки в тому банку, в якому знаходиться рахунок «чекодавця». Загалом, чек зараз — незручна форма трансферу грошей, але іноді буває корисна: наприклад, коли треба комусь позичити/подарувати гроші. Конвертик з чеком на весілля виглядає набагато краще, ніж конвертик з пачкою готівки.

У наших краях чеки, здається, не юзалися з 1917 року. У Польщі я теж їх не бачив.

Мотель «Прн’явор»

Усі без винятку автобуси, що слідують з Польщі в Західну Європу через Німеччину, роблять зупинку біля мотелю «Prnjavor», що знаходиться недалеко від кордону, біля міста Болєславєц.


Готель цей є законсервованим реліктом того, що в радянські часи називалося словом «ресторан» і «готель». Себто, нічого особливого про нього не сказати: в міру затишний готельчик з радянським інтерфейсом, але чистий і з помірними цінами. Зупиняються там автобуси тому, що там є ресторація, де можна за цінами краківського центру поїсти і випити чаю з лимоном в радянських стаканчиках.

Туалет — злотувка (1 злотий), перед входом — грізний напис «роздягальня обов’язкова» на табличці з 60-х років. А поруч з ним — менш грізний напис «роздягальня — 2 злотих», набраний у «Ворді» та роздрукований на білому аркуші A4.

Здивувати у цьому готелі-ресторані може лише дивна, не польська, але разом з тим слов’янська його назва — «Прн’явор»:


У холі готелю висить пояснення:

«З метою поглиблення польсько-югославської дружби та відзначення співпраці міст-партнерів Болєславця та Прн’явора цей мотель отримав назву „Прн’явор“. 1978 рік.»

Ось звідки ноги ростуть.