Metropolitain de Paris—2

...Прокинувся я від того, що машиніст голосно оголосив: «Льо Куртіль!». Я подивився у вікно: і справді, станція Льо Куртіль. Чого це він раптом її оголосив, а попередні станції не оголошував? Коли з вагона вийшли усі люди, а двері зачинилися, я зрозумів, що це кінцева станція, а потяг ЇДЕ В ДЕПО, ааааааа! Потяг заїхав до тунелю і зупинився. З першого вагону вийшов машиніст, я зрадів йому і підійшов до дверей. Машиніст відчинив двері: «блаблаблаблабла!» Я: «Пардон, проспав»,— і щойно хотів вийти з вагона, щоб тунелем пройтись до станції, як машиніст мене зупинив: «блаблаблаблабла (показує жестами, щоб я сидів у вагоні)». Щойно машиніст зібрався іти, як я вийшов і рушив за ним, думаючи, що він хоче, аби я йшов за ним: «блаблабла, блять тваю мать, блаблабла!» — машиніст здивувався моїй тупості і ще раз жестами показав, щоб я сидів у вагоні і не висовувався. «Окей?» «Окей». Машиніст зачинив двері і пішов до останнього вагону. Через хвилину потяг рушив назад до станції. Я вийшов з вагона і пішов чимдалі — догори, на волю...

....«Мадам е месьйо! Блаблабла станція Насьйон блаблабла лінії 2, 6, 9 блабалабла» — це оголошення повторювалося на кількох лініях, на кожній станції, що п’ять хвилин. Метод наукового тику — поїздка на цю станцію — показав, що через ремонт неможливо зробити на цій станції пересадку з лінії 6 на лінію 1, а лінія 1 взагалі не їздить до цієї станції. Вивчи франсе! Вивчи франсе, ссуко!..

...«Блаблаблаблаблабла! Doors open on the left! Дверіцціоне відчинняре на лівіцціо сторонноні!» — ааааа, забираємо рюкзак з дверей!

....«Сен-Лязар! Мадам е месьйо, виходячіюр з вагоне́, но проїбіт ваші речісьйон, сіль ву плє»...

Цей пост, як ви здогадалися, знову про паризький метрополітен. Дозволю собі нагадати кілька фактів про це метро:
— воно є найстарішим у Європі після лондонського, перші дві лінії (жовта лінія 1 та синя лінія 2) відкрито у 1900 році, останню бордову лінію 14 — у 1998 році. Останню нову станцію було побудовано на лінії 13 у 2008 році,,
— загалом у метрі 14 ліній, які називаються за номерами, від 1 до 14, а також дві короткі допоміжні лінії, що носять назву 3bis (4 станції) та 7bis (8 станцій). Крім того, деякі лінії мають відгалудження, які не вважаються самостійними лініями. Крім номера, кожна лінія має свій колір,,
— загалом у паризькому метрі 300 станцій. Слід зазначити, що на відміну від країн пост-совку, в Європі не прийнято станції пересадок називати різними іменами. Наприклад, на станції Етуаль перетинаються три лінії метра, і на всіх трьох лініях ця станція називається однаково — Етуаль. Таким чином, з урахуванням цього в паризькому метрі загалом 384 зупинки потягів,,
— найкоротша лінія метра (якщо не рахувати допоміжні лінії) — нова лінія 14 (9 станцій), найдовша — рожева лінія 7 (38 станцій, трошки менше, ніж у всьому Києві :),
— якщо рахувати за відстанню, то найкоротша буде лінія 11 (13 станцій, 6.3 км), а найдовша — лінія 13 (32 станції, 24.3 км),,
— остання лінія 14 є повністю автоматичною, себто потяги їздять без машиніста, як у Копенгаґені,,
— метро сполучене переходами з лініями електричок RER, яких є 5 і вони позначаються буквами — A, B, C, D, E. Ці електрички їздять доволі часто, тому їх в принципі можна теж вважати невід’ємною частиною subway-а. Квиток, що діє на метро в межах міста Парижа, діє також і на RER в межах міста,,
— за кількістю пасажирів паризьке метро є другим за завантаженістю в Європі після московського (а там лише 12 ліній і 177 станцій),,
— станція Шатлє — Лє Аль (Châtelet – Les Halles) є найбільшою у світі станцією метра та взагалі найбільшою підземною станцією (тут слід зробити зауваження про те, що під станцією у Європі і світі розуміють не платформу, яка у Шатлє якраз доволі маленька, а платформи+переходи між ними+усю систему пішохідних переходів до виходу на поверхню. Так от, оскільки в Шатлє перетинаються три лінії електричок RER і п’ять ліній метра, то ви можете уявити цей пиздець).

Отож, а тепер буде ( трохи фоток )