Auschwitz

„...Коли мені було 12 років, я особисто бачив концтабір Аушвіц, що знаходився в місті Освєнцим, у той час, коли він функціонував на повну потужність. Ви спитаєте, як це могло статися, якщо нацистська влада старанно приховувала свої злочини від світу, а тим паче приховувала їх від пересічного німця? Я був тим пересічним німцем. На той час я навчався в музичній школі у місті Дрездені, і нас повезли до військових частин, щоб ми грали і підвищували бойовий дух німецької армії.

Нас поселили у бараках в Освєнцимі, недалеко від концентраційного табору. Там був якийсь будинок, і ми подумали відразу, що це крематорій, бо звідти йшов просто неймовірний сморід. Звісно, на той час ми навіть уявлення не мали про газові камери і про ті злочини, які там відбувалися. Наш інструктор був дуже розумною людиною. Він повів нас на платформу, звідки можна було бачити територію табору, ми бачили багато в’язнів, що виконували дуже тяжку, але безсенсовну працю: тягали якісь залізяки тощо. Інструктор подивився навколо, чи немає поруч нікого з СС, і сказав лише одне речення, але і його було досить: «Дивіться уважно, і ніколи цього не забудьте»...“

Записано зі слів Вольфґанґа Вайдліха, штудтґардського фізика, 1930 р.н.

Концтабір «Аушвіц І» (він же Освєнцим) знаходиться у 70-х км від Кракова, при в’їзді до міста Ошьвєнчіма (він же Освєнцим, Oświęcim, Auschwitz). Доїхати до нього можна з Кракова автобусом або електричкою. Якщо їхати автобусом, треба попрохати водія, щоб висадив біля музею (музеум). Всякі туристичні фірми теж можуть вас довезти до музею, але за втричі більші гроші. Вхід до концтабору безкоштовний. Це, зі зрозумілих причин, єдиний безкоштовний музей у Польщі. Але варто взяти за гроші якогось провідника. Щоправда, і без провідника вражень вистачає. Наприклад, усміхнені японці, що фоткаються на фоні крематоріїв. Бараки. Газові камери. Крематорії. Кімната, повна волосся. Окулярів. Валіз з підписами власників різними мовами.

Я був там у 2005 році. Раз в житті варто відвідати.

Das Konzentrationslager Auschwitz-Birkenau.


Крематорії.

Stary Sącz (Стари Сонч)

Старий Сонч був заснований угорською княжною Кінґою, що отримала ці землі в подарунок від свого чоловіка, князя Болеслава Встидлівого. Цей князь просрав усі бабки з приданого Кінґи на відновлення зруйнованої татарами Польщі, а тому натомість подарував їй ту землю. Після того, як чоловік здох, Кінґа пішла в монастир, і з того часу містом керували сестри-клариски. Коли місто захопили австріяки, вони розігнали к хуям усі монастирі в Польщі (я хз навіщо), але клариски утримували школу, тому вони відмазалися.

Ринок у Старому Сончі доволі просторий, вкритий бруківкою, і, що нехарактерно для інших польських міст, складається лише з одноповерхових будівель:


Серед них збереглася одна з автентичним дерев’яним дахом:


А цю фігню подарували місту румуни, якісь далекі родичі княжни Кінґи, за те, що її канонізували (тепер це свята Кінґа):


А це той самий монастир, діє без перерви з 13 століття:


Сестрам-кларискам не можна контактувати з публікою, тому побачити їх неможливо. Навіть під час служби у церкві вони стоять у спеціальному загородженому фіранками балконі на другому поверсі церкви.

Квіти ніби натякають нам, що тут житловий будинок:


Власне, школа, яку колись утримували сестри, нині музей:


Уперше в Польщі я побачив класичну, як у Львові, бруківку:


А ще тут дуже гарні вказівники вулиць:


І знаки автобусної зупинки:


Здецидовано, в дизайні вуличної навігації Краків і Варшава смокчуть у цього малесенького провінційного містечка.