![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
У Німеччині я ніколи не був, як не дивно, хоча багато разів перетинав її із заходу на схід, їдучи автобусом з Польщі до Франції чи Нідерландів. Після Нідерландів Німеччина здається країною третього світу.
Залізниця
Монополію на залізничні перевезення в Німеччині має державна компанія Deutsche Bahn (DB, назва означає «німецька залізниця»). Так само, як і в Польщі, тут є тільки електрички без спальних вагонів, які бувають трьох типів: regional, intercity та міжнародні ICE (InterCityExpress).
Регіональні потяги приблизно відповідають польським поспєшним за швидкістю руху та частотою зупинок. Як випливає з назви, вони їздять у межах регіону і зупиняються в усіх маленьких містечках. Це найдешевші потяги (приблизно 10 єврів за годину подорожі), але не сказав би, що найповільніші: на невеличких ділянках різниця в часі з більш швидкими intercity незначна.
Регіональні електрички, Дюссельдорф
Потягами intercity я не користувався, бо вони вдвічі дорожчі (за годину подорожі 20 єврів), але на великих відстанях, я підозрюю, вони дуже швидкі.
Потягом ICE ми їхали з Амстердама до Дюссельдорфа. Ці потяги «пдець які дорогі» (за годину подорожі десь 30 єврів, і якби ми були розумніші, ми б поїхали чимось дешевшим), але й швидкі: понад 200 км/год на території Німеччини.
Міжнародний потяг ICE
Квитки на потяги IC та ICE можна купити будь-яким способом, включно з інтернетом, квитки на регіональні потяги можна купити тільки на вокзалі. Правда, я чув ще про купівлю квитків за допомогою sms-ів, але то певно тільки для німців. На вокзалі квитки можна купити як у касі, так і в автоматі:
Що дуже приємно, автомат приймає не тільки монети, а й банкноти (номінали до 20 єврів). Але зате не приймає платіжні картки, емітовані поза Німеччиною (цікаво, чи можна їх за це засудити або нацькувати на них Єврокомісію?) Це мені сказав касир, коли я в нього намагався сплатити карткою, автомат просто матюкнувся, що картка погана. Узагалі, хтось мені може пояснити, що за х..та в Німеччині з платіжними картками (не тільки в DB і не тільки в Вестфалії)?
На відміну від Нідерландів, за спілкування з англомовними (!) касирами Дойчебан оплати не бере. І взагалі приємно здивувало те, що при загальній неангломовності німців працівники залізниці всі знають англійську (хоча здавалося б, що туди освічена людина не піде).
Також касир попередив нас, щоб ми закомпостирували квиток перед входом на платформу. Таке останній раз я зустрічав в Італії, де контролери регулярно ловлять туристів, які не розібралися у місцевих «фічах». Здавалося б, нахріна компостирувати квитки, якщо їх все одно перевірять контролери (а якщо не перевірять, все одно від дійсний тільки протягом обмеженого часу)? Всі контролери, від Пшемишля до Гааги, займаються тим, що компостирують квитки, і тільки в Венеції й Дюссельдорфі цей обов’язок чомусь покладається на пасажира.
Що мені дуже сподобалось у Німеччині, так це дизайн інформаційних таблиць на вокзалах:
Чіткий та приємний для ока шрифт і фон, дуже добре читається навіть вдень при сліпучому сонці, показує не лише кінцеву станцію, а всі основні міста, через які потяг проїздить.
Додатково, у потягах є інформаційні листівки, де вказано повний маршрут цієї електрички, час прибуття на кожну станцію і, прошу панства, розклад потягів на кожній станції слідування! Коротше, до інформаційного дизайну зауважень в мене не виникло. Напевно, зайвим є писати, що всі зупинки оголошуються як голосом, так і показуються на інформаційному табло у кожному вагоні?
І ще, що здивувало, так це оренда велосипедів німецької залізниці в Дюссельдорфі:
Дуже прикольна ідея, якщо ці велосипеди можна безкоштовно перевозити в потягах DB. Утім, я цього точно не знаю.
А, забув ще про сайт — bahn.de. Поляки неодноразово казали, що на сайті Дойчебану інформація про розклад польських потягів більше актуальна, ніж на сайті PKP. Мені здається, що це неправда, хоча і дійсно з сайту DB можна отримати розклад руху потягів інших європейських залізниць. Але зате от на сайті DB, на відміну від PKP, немає цін на регіональні потяги, що дратує.
Вокзали
Треба запам’ятати, що у німецькомовних країнах головний вокзал називається hauptbahnhof (скорочено — Hbf):
Вокзал Дортмунд Головний (Dortmund Hauptbahnhof)
Єдиним винятком є Відень, де головний вокзал називається Wien Westbahnhof (Відень Західний). Хоча там теж планують побудувати новий вокзал, який буде називатися Wien Hauptbahnhof, а поточний вокзал Відень Південний (Wien Südbahnhof) закрити.
У Німеччині, як і у всій Європі, головні вокзали знаходяться в центрах міст, тож завжди треба висаджуватися на станції з позначкою Hbf. Загалом вокзали шедеврами архітектури не є і виглядають суворо:
Головний вокзал, Дюссельдорф
Відразу при вході до вокзалу є довідкове бюро (інформація), де можна дізнатися все, що цікавить: розклад і час прибуття потягів, колію або просто запитати, де що можна знайти у місті (що ми і робили). Ну і купа магазинів, що не мають стосунку до залізниці.
Міський транспорт у Дюссельдорфі
У Дюссельдорфі є автобуси, трамваї і метро. Трамваї довжелезні, але доволі грубо здизайнені, а ще й жахливого сіро-червоного «корпоративного» кольору:
Автобуси маленькі, на відміну від Нідерландів, спереду гарні червоні, а збоку — жахливі сірі:
Зупинка транспорту в Німеччині позначається літерою «H» в кружечку (від «haltestelle»). Скільки коштує проїзд, не маю поняття, але не більше від 2 єврів. Ми купили на трьох Duesseldorf welcome card, що давало халявний вхід в музеї та безкоштовний проїзд усім міським транспортом та потягами DB (!) в межах міста Дюссельдорфа. До речі, вигідна штука у фінансовому плані (цей абзац проплачений муніципальною владою :)
У автобуси заборонено входити зі свіжею картоплею фрі:
У Дюссельдорфі ще є метро, яке радше нагадує не метро, а трамвай швидкісний. Метро у німецькомовних містах зазвичай називається U-Bahn (від Untergrundbahn — «підземна залізниця»), тож у більшості цих міст треба шукати табличку з буквою U, щоб потрапити до метра. У Дюссельдорфі метро називається Stadtbahn («міська залізниця»), хоча всі лінії передбачливо починаються з літери U. Особливістю цього метра є те, що тут немає станцій пересадок:
Отож, по одній і тій же станції їздять різні поїзди, які нумеруються — U78, U79 і т.п. Щоб сісти туди, куди треба, слід дивитись на інформаційне табло:
Коли потяг під’їжджає, на табло показується лінія і напрям його руху, номер ліній також є на самому потязі:
Я очікував, що в Німеччині у метрі мають їздити новенькі сіменси, але як не дивно, в Дюссельдорфі потяги доволі старенькі, ще з минулого століття. Інтерфейс дещо нагадує одну з найстаріших ліній у Будапешті. Відчуття «трамвайності» метра особливо посилюється, коли потяг виринає на поверхню і їде непоспіхом, як трамвай. Так виглядає надземна станція:
Якщо у автобусах і трамваях вхід через передні двері, а квитки перевіряє водій, то в метрі жодного контролю нема. Так само і немає турнікетів, як у Відні чи Празі. Деякі станції мають подвійну назву. Наприклад, станція Nordpark/Aquazoo — звідси можна пішки дійти до двох визначних місць, які називаються Nordpark i Aquazoo, відповідно.
Цікаво також, що дюссельдорфське метро їде і до інших найближчих містечок, наприклад, до Дюйсбурґа.
Залізниця
Монополію на залізничні перевезення в Німеччині має державна компанія Deutsche Bahn (DB, назва означає «німецька залізниця»). Так само, як і в Польщі, тут є тільки електрички без спальних вагонів, які бувають трьох типів: regional, intercity та міжнародні ICE (InterCityExpress).
Регіональні потяги приблизно відповідають польським поспєшним за швидкістю руху та частотою зупинок. Як випливає з назви, вони їздять у межах регіону і зупиняються в усіх маленьких містечках. Це найдешевші потяги (приблизно 10 єврів за годину подорожі), але не сказав би, що найповільніші: на невеличких ділянках різниця в часі з більш швидкими intercity незначна.
Регіональні електрички, Дюссельдорф
Потягами intercity я не користувався, бо вони вдвічі дорожчі (за годину подорожі 20 єврів), але на великих відстанях, я підозрюю, вони дуже швидкі.
Потягом ICE ми їхали з Амстердама до Дюссельдорфа. Ці потяги «пдець які дорогі» (за годину подорожі десь 30 єврів, і якби ми були розумніші, ми б поїхали чимось дешевшим), але й швидкі: понад 200 км/год на території Німеччини.
Міжнародний потяг ICE
Квитки на потяги IC та ICE можна купити будь-яким способом, включно з інтернетом, квитки на регіональні потяги можна купити тільки на вокзалі. Правда, я чув ще про купівлю квитків за допомогою sms-ів, але то певно тільки для німців. На вокзалі квитки можна купити як у касі, так і в автоматі:
Що дуже приємно, автомат приймає не тільки монети, а й банкноти (номінали до 20 єврів). Але зате не приймає платіжні картки, емітовані поза Німеччиною (цікаво, чи можна їх за це засудити або нацькувати на них Єврокомісію?) Це мені сказав касир, коли я в нього намагався сплатити карткою, автомат просто матюкнувся, що картка погана. Узагалі, хтось мені може пояснити, що за х..та в Німеччині з платіжними картками (не тільки в DB і не тільки в Вестфалії)?
На відміну від Нідерландів, за спілкування з англомовними (!) касирами Дойчебан оплати не бере. І взагалі приємно здивувало те, що при загальній неангломовності німців працівники залізниці всі знають англійську (хоча здавалося б, що туди освічена людина не піде).
Також касир попередив нас, щоб ми закомпостирували квиток перед входом на платформу. Таке останній раз я зустрічав в Італії, де контролери регулярно ловлять туристів, які не розібралися у місцевих «фічах». Здавалося б, нахріна компостирувати квитки, якщо їх все одно перевірять контролери (а якщо не перевірять, все одно від дійсний тільки протягом обмеженого часу)? Всі контролери, від Пшемишля до Гааги, займаються тим, що компостирують квитки, і тільки в Венеції й Дюссельдорфі цей обов’язок чомусь покладається на пасажира.
Що мені дуже сподобалось у Німеччині, так це дизайн інформаційних таблиць на вокзалах:
Чіткий та приємний для ока шрифт і фон, дуже добре читається навіть вдень при сліпучому сонці, показує не лише кінцеву станцію, а всі основні міста, через які потяг проїздить.
Додатково, у потягах є інформаційні листівки, де вказано повний маршрут цієї електрички, час прибуття на кожну станцію і, прошу панства, розклад потягів на кожній станції слідування! Коротше, до інформаційного дизайну зауважень в мене не виникло. Напевно, зайвим є писати, що всі зупинки оголошуються як голосом, так і показуються на інформаційному табло у кожному вагоні?
І ще, що здивувало, так це оренда велосипедів німецької залізниці в Дюссельдорфі:
Дуже прикольна ідея, якщо ці велосипеди можна безкоштовно перевозити в потягах DB. Утім, я цього точно не знаю.
А, забув ще про сайт — bahn.de. Поляки неодноразово казали, що на сайті Дойчебану інформація про розклад польських потягів більше актуальна, ніж на сайті PKP. Мені здається, що це неправда, хоча і дійсно з сайту DB можна отримати розклад руху потягів інших європейських залізниць. Але зате от на сайті DB, на відміну від PKP, немає цін на регіональні потяги, що дратує.
Вокзали
Треба запам’ятати, що у німецькомовних країнах головний вокзал називається hauptbahnhof (скорочено — Hbf):
Вокзал Дортмунд Головний (Dortmund Hauptbahnhof)
Єдиним винятком є Відень, де головний вокзал називається Wien Westbahnhof (Відень Західний). Хоча там теж планують побудувати новий вокзал, який буде називатися Wien Hauptbahnhof, а поточний вокзал Відень Південний (Wien Südbahnhof) закрити.
У Німеччині, як і у всій Європі, головні вокзали знаходяться в центрах міст, тож завжди треба висаджуватися на станції з позначкою Hbf. Загалом вокзали шедеврами архітектури не є і виглядають суворо:
Головний вокзал, Дюссельдорф
Відразу при вході до вокзалу є довідкове бюро (інформація), де можна дізнатися все, що цікавить: розклад і час прибуття потягів, колію або просто запитати, де що можна знайти у місті (що ми і робили). Ну і купа магазинів, що не мають стосунку до залізниці.
Міський транспорт у Дюссельдорфі
У Дюссельдорфі є автобуси, трамваї і метро. Трамваї довжелезні, але доволі грубо здизайнені, а ще й жахливого сіро-червоного «корпоративного» кольору:
Автобуси маленькі, на відміну від Нідерландів, спереду гарні червоні, а збоку — жахливі сірі:
Зупинка транспорту в Німеччині позначається літерою «H» в кружечку (від «haltestelle»). Скільки коштує проїзд, не маю поняття, але не більше від 2 єврів. Ми купили на трьох Duesseldorf welcome card, що давало халявний вхід в музеї та безкоштовний проїзд усім міським транспортом та потягами DB (!) в межах міста Дюссельдорфа. До речі, вигідна штука у фінансовому плані (цей абзац проплачений муніципальною владою :)
У автобуси заборонено входити зі свіжею картоплею фрі:
У Дюссельдорфі ще є метро, яке радше нагадує не метро, а трамвай швидкісний. Метро у німецькомовних містах зазвичай називається U-Bahn (від Untergrundbahn — «підземна залізниця»), тож у більшості цих міст треба шукати табличку з буквою U, щоб потрапити до метра. У Дюссельдорфі метро називається Stadtbahn («міська залізниця»), хоча всі лінії передбачливо починаються з літери U. Особливістю цього метра є те, що тут немає станцій пересадок:
Отож, по одній і тій же станції їздять різні поїзди, які нумеруються — U78, U79 і т.п. Щоб сісти туди, куди треба, слід дивитись на інформаційне табло:
Коли потяг під’їжджає, на табло показується лінія і напрям його руху, номер ліній також є на самому потязі:
Я очікував, що в Німеччині у метрі мають їздити новенькі сіменси, але як не дивно, в Дюссельдорфі потяги доволі старенькі, ще з минулого століття. Інтерфейс дещо нагадує одну з найстаріших ліній у Будапешті. Відчуття «трамвайності» метра особливо посилюється, коли потяг виринає на поверхню і їде непоспіхом, як трамвай. Так виглядає надземна станція:
Якщо у автобусах і трамваях вхід через передні двері, а квитки перевіряє водій, то в метрі жодного контролю нема. Так само і немає турнікетів, як у Відні чи Празі. Деякі станції мають подвійну назву. Наприклад, станція Nordpark/Aquazoo — звідси можна пішки дійти до двох визначних місць, які називаються Nordpark i Aquazoo, відповідно.
Цікаво також, що дюссельдорфське метро їде і до інших найближчих містечок, наприклад, до Дюйсбурґа.
