Підпис на Заході та в нас

Заходив забрати якийсь папірчик в якомусь бюрократичному відділі. Пані мені каже, напишіть отут «забрав, сьогоднішню дату, ім’я прізвище». Ну я написав і питаю: «А підпис теж треба?» Пані на мене так подивилася, ніби я в неї прошу замовити квиток на Альфу Центавру. «Так ви ж вже підписалися!» Я: «Так? Ну добре».

Коротше, суть в тому, що за кордоном підписом вважається написане від руки ім’я та прізвище, а не хитромудра закорючка-ієрогліф «щоб не підробили», як у нас. В нашій культурі ім’ям прізвищем підписуватись «не годиться» і так роблять «радше малограмотні». Тоді як у польській мові є навіть таке поняття — «czytelny podpis» — розбірливий підпис. Чомусь нікого не переймає, що розбірливий підпис можуть підробити.

Цікаво, звідки ця культурна різниця? Невже в Радянському Союзі так часто підробляли підписи? Чи ця традиція ще раніше виникла (навряд чи, бо всі були неграмотні)?