$100, 100$ чи 100 доларів?

Як ви могли здогадатися, українська мова, на відміну від арабської чи івриту — це «правостороння» мова, себто ми пишемо і читаємо зліва направо. Цей факт вплинув і на нашу граматику, яка, хоч і є досить вільною щодо порядку слів, вимагає зокрема, щоб іменник стояв завжди справа від числівника: сто студентів, двісті кілометрів, чотири тисячі доларів тощо.

Понадто, якщо ми змінимо порядок слів, то сенс написаного радикально зміниться: «студентів сто» означає «приблизно сто студентів», а «тисячі чотири доларів» може означати як 3950, так і 4030 умовних одиниць.

Утім, кому я це все розповідаю, ви ж носії мови! А розповідаю я для того, бо надто часто можна зустріти знак долару чи євра перед числом —  $100, що має означати «приблизно сто доларів», а насправді означає «рівно сто доларів».

Мораль: знак валюти (долара, євра, фунта і т.п.) треба ставити після числа, при чому бажано відділяти знак від числі нерозривним пропуском: 1000 $.

P. S. Ну і не можна у цьому пості не згадати про знак гривні: найкращий знак гривні — скорочення «грн.» (латиницею — UAH). Знаки валюти повинні здохнути.

Вавельський совок

Я пєр..., керівництво Вавельського замку у час кризи та спадку туристичного руху в Кракові не придумало нічого ліпшого, як підвищити ціни і так найдорожчого музею в Польщі та одного з найдорожчих у Європі. Вхід в кожну експозицій коштує десь 20 злотих, а за повний огляд замку (королівські кімнати, збройовня, скарбниця, кафедральний собор) заплатите десь 70 злотих (це я ще не порахував виставку східного мистцетва та «забутий Вавель»). 70 злотих це, курва мать, 16 єврів. Квиток в Лувр на цілий день коштує 9 єврів, а за 15 єврів можна купити собі абонемент на рік! Про польські музеї я взагалі мовчу, вони не коштують більше 10 злотих зазвичай.

Утім, ви скажете, що раз на тиждень вхід до Вавелю таки безкоштовний, але, по-перше, тільки в збройовню і репрезентативні королівські кімнати (мінус 40 злотих з 70), по-друге, стояти в чергах за безкоштовним квитком у туристичний high season — не дуже приємна річ.

А щодо того, чи вартий він такої ціни? Ну, королівські кімнати та катедру можна ще подивитися, а решту часу ліпше присвятити на Muzeum Narodowe, де зберігається набагато крутіша колекція зброї та інших предметів старовини, та Музей князів Чарториських, де є картина Леонарда да Вінчі «Дама з горностаєм». У цих музеях теж є халявний вхід у певні дні, а квиток коштує людські гроші.

А ще в мене перша зустріч з замком була ну зовсім неприємною: серпень, величезна черга з туристів, лічильник, що стверджує, що квитків на всіх може не вистачити. Забили, пішли в якусь окрему виставку, де не треба квиток у касі купувати... треба здати рюкзак, а аж тоді продадуть квиток. У гардеробі... рюкзак не прийняли, бо треба показати квиток. Класична радянська рекурсія. Це було в далекому 2005 році, і тоді єдиний атракціон, що ми відвідали, був «Яма дракона». Це невеличка печера, через яку за три злотих можна спуститися з Вавеля до Вісли. А внизу чекає залізний пам’ятник дракону. Якщо надіслати sms на певний номер, то з пащі запалає російський газ. Зараз там вже не так совково, і газ, здається, безкоштовний, але от все одно незрозуміло, чому після заходу сонця до подвір’я замку вхід зачинено?

Ложка шоколаду до бочки гімна: вищесказане, звісно, не означає, що я не люблю Вавель, радше навпаки. До речі, у квітні (здається) на подвір’ї замку цвітуть гарні магнолії.