
Сьогодні купив квиток і пішов пішки на зло кондуктору. Докладно так і зробив! Повертаючись з вечірньої прогулянки з мокрими геть ногами, я побачив удалині рятівний трамвай на зупинці »вул. Ґловацкєґо«. Це був 13-й трамвай, який мав довезти мене до кінцевої зупинки «Броновіце Мале». Я влетів у нього, закомпостував квиток, і охрінів, коли трамвай проїхав одну зупинку ... та звернув на трамвайну петлю Броновіце, висадивши всіх пасажирів (хоча його маршрут мав продовжуватись далі). Після того трамвай швидко проїхав петлю і поїхав у протилежному напрямку, а мені довелося йти пішки. Шо це було, я так і не зрозумів, але пролетіла повз якась ремонтна машина, а жоден трамвай, коли я йшов пішки, мене не обігнав.
Сьогодні перерахували стипендію за січень. Наша славна дирекція завжди робить такий подарунок на Різдво, щоб у людей було в кишені більше грошей на свята, а в січні щоб сидіти на голодному пайку. Щоб не пробухати цю стипендію, а також скористатися нагодою трошки покрити інфляцію, я вирішив покласти її більшу частину на депозит на 14 днів, і мимоволі зробив те, що про що мріють тисячі вкладників, яких ошукали бандити з НБУ. Я випадково поклав гроші не на 14 днів, а на рік, матюкнувся, і натисненням кількох кнопок повернув гроші з депозиту назад на поточний рахунок, після чого створив новий депозит, на цей раз на 14 днів (який теж маю право зірвати в будь-який момент натисненням кількох кнопок). Ні, ну ніби різниця між РП та Україною не дуже велика, але от в плані банківської системи, то це дійсно як небо і земля.
У нашому інституті є централізований мережевий принтер, за допомогою якого я і роздруковую (персонального принтера в мене нема). Для цього треба спершу надіслати потрібні тоді документи з компа, потім пройти в інший кінець коридору, ввести свій пін-код, налаштувати параметри друку через панель керування, і натиснути зелену кнопку, отримавши після цього стопку роздрукованих з обох сторін та скріплених степлером статей. Так от, протягом місяця принтер видавав якийсь глюк, і друкувати на ньому було неможливо. Мені було ліньки йти до саппорту, а сильної потреби друкувати не було. Сьогодні я вирішив спробувати роздрукувати якусь статтю, сподіваючись, що може проблема пофікситься сама. Проблема пофіксилась сама, все працює!
Ужендас (яке класне польське слово, і як римується гарно!), який веде мою справу щодо карти побиту, запропонував зателефонувати йому в п’ятницю. Сьогодні я телефоную, а мені кажуть, що пана ужендаса сьогодні немає на роботі, дзвоніть у понеділок. У понеділок я вже буду телепортований по той бік залізної завіси, і не зможу подзвонити ужендасу.
Святий Миколай потішив мене сьогодні імбирними пряниками з повидлом у шоколадній глазурі.