A propos a propos (До речі про до речі)

Я щось думав, що вираз a propos у польській мові, що означає «до речі», походить з латини. Ан ні, виявилось, що з французької, і правильно його у польській мові писати по-французьки — à propos. А в англійській мові цей вираз пишеться разом — apropos, і етимологічний словник теж каже, що це запозичення з французької і перекладається як «for the purpose». А слово propos дійсно походить з латинського дієслова proponere — «пропонувати, застосувати силу».

Знову про кулінарію

Про кулінарію я пишу рідко, бо готувати добре не вмію, але, як то кажуть, мітко. Отже, останньо харчуюсь я японським супом місо. Він продається у таких маленьких коробочках, усередині — п’ять пакетиків, розрахованих на 5 тарілок супу:

У пакетику міститься коричнева каша, що за виглядом нагадує гімно людини, що страждає на діарею:

У склад цього еее.... гімна входить рис місо — паста з рису і сої, сіль, вода, водорості вакаме, боніто в порошку (сушена риба), екстракт боніто та якась приправа боніто, а також, прошу панства — японська горілка саке у кількості 2%. Звісно, не обійшлося і без flavour enchancers у вигляді Е621, 627 і 631. Отже, для приготування з оцієї каші супу треба лише залити її окропом:

Виходить дуже смачно. Звісно, який українець буде їсти порожній бульйон? Так от, беремо і кидаємо туди яйце:

... а також картоплю, капусту, буряк і т.п. Ги, цікаво було б спробувати приготувати український борщ місо :).

А ще я купив повний набір для суші — рис, соуси, водорості та оцет. Отже, у наступному випуску кулінарних новин я розповім вам, що з цього вийде.

Про каву

Каву я п’ю у кількох виглядах: по-італійськи, по-турецьки та еспресо. Останню можна приготувати лише у автоматах, що пропускають пару під тиском. Вони коштують від десь ста баксів до ... до кількох тисяч і більше. Останні зазвичай купують кав’ярні, яким треба готувати каву на багато людей і швидко. Я, чесно кажучи, не знаю, чим ці автомати відрізняються, але так виходить, що у одних кава виходить дуже смачна, а в інших — несмачна. Наразі я такого автомату не маю, і іноді п’ю таку каву у кав’ярнях.

Про каву по-італійськи я колись писав, це еспресо з гейзерної кавоварки. Натомість каву по-турецьки я почав робити нещодавно. Це найскладніше, бо тут немає автоматизованого процесу, і все залежить від тебе. Хоча насправді робити її нескладно: треба мати мідну турку, яка на кінці звужується. Воду треба налити так, щоб повітря залишилось лише у звуженій частині, яку треба повністю засипати кавою. Шар кави, таким чином, виходить близько 5-7 мм. Тоді тре ставити на «вогонь», тобто електроплитку. На газовій не пробував варити, але підозрюю, що це має бути дууже слабкий вогонь. Ну а далі тре не провтикати головний момент, коли шар із кавою почне підніматися догори. Тоді турку знімаємо, чекаємо десь хвилину і знову ставимо на вогонь. І так три рази десь, після чого каву можна вважати готовою. Звісно, на любителя. Каву по-турецьки найкраще готувати на вихідних, коли є час і натхнення, бо це досить довгий процес, ну і «прокинутись» вона не допомагає ні разу, для цього тре вже варити еспресо.

А ще я коли диплом робив у інституті теоретичної фізики НАН, то був там (ну і зараз є) таким апарат прикольний — така ніби електрична пічка, у якій на дні насипаний пісок. На цей пісок ставлять турки з кавою, і виходить найсмачніша кава по-турецьки, яку я коли-небудь пив. Цікаво, чи можливо десь дістати такий апарат?