Це буде один з двох постів про Париж. На жаль, лише туристичні атракції — на більше й часу не вистачило. Позначаю також цей пост теґом «ciekawostki», ібо з ньго ви дізнаєтесь, що Єлисейські поля — це, виявляється, ніфіга не поля.
Отож, після приземлення в аеропорту я вийшов на вулицю і офігів: навколо була величезна транспортна розв’язка і все. Ані тобі «такси куда ехать надо», ані автобусів чи вказівників до потягів. Англомовних людей знайти було не проблема, тож я швидко зорієнтувався, куди мені іти. Дійшовши до приміщення, яке умовно можна назвати вокзалом, я побачив автомати до квитків та невеличкі черги до них. Я був забезпечений усім: мав три євра монетами й банкноти по 20 євро, а також аж дві платіжні картки. Автомат приймав лише монети, яких у мене було замало, тож засунув у нього свою «візу». Схавав і нічого не спитав. «Do you want a receipt?» — «Yes!» — і автомат виплюнув два однакових білетика:

Отож, після приземлення в аеропорту я вийшов на вулицю і офігів: навколо була величезна транспортна розв’язка і все. Ані тобі «такси куда ехать надо», ані автобусів чи вказівників до потягів. Англомовних людей знайти було не проблема, тож я швидко зорієнтувався, куди мені іти. Дійшовши до приміщення, яке умовно можна назвати вокзалом, я побачив автомати до квитків та невеличкі черги до них. Я був забезпечений усім: мав три євра монетами й банкноти по 20 євро, а також аж дві платіжні картки. Автомат приймав лише монети, яких у мене було замало, тож засунув у нього свою «візу». Схавав і нічого не спитав. «Do you want a receipt?» — «Yes!» — і автомат виплюнув два однакових білетика:
( Що ж було далі )