Вавельський вікенд

Це неймовірно, але за рік я так і не побував у Кафедральному соборі Вавельського замку. Отож, учора я мав таку нагоду у зв’язку з приїздом до відділу одного гостя з Росії та необхідністю побути польсько-російсько-польським перекладачем. Але менше з тим.

Отже, ми спершу піднялися до Дзвону Зиґмунта, який дзвонить лише у критичні ситуації. Зараз він дзвонить раз на рік у річницю смерті Йоана Павла ІІ. Ясен перець, треба торкнутися »язичка« на щастя:

Потім ми оглянули власне сам собор, де фоткати заборонено, й спустилися у гробниці, де поховані майже усі королі та королеви. Також у окремій кімнаті лежить труна Пілсудського та труни поетів Міцкевича й Словацького. У кімнаті, де лежать останні, всі чомусь залишали свої автографи у книзі, що нагадує гістьову. Ну і я собі теж підписався. Ось так цей собор виглядає зовні:

Під катом
( ще кілька фоток )