Отож, поки всі тішаться зникненням кордону між Польщею і Німеччиною, трьох студенток Вроцлавського університету, громадянок Туреччини, збираються депортувати за перетин польсько-німецького кордону. Справа була така: 20 грудня кордони прибрали, і РП вступила до Шенґенської зони. Турчанки мали дійсні національні польські візи та поцікавились у воєводській адміністрації Вроцлава, чи мають вони право поїхати до Німеччини, і якийсь співробітник їм відповів, що так.
Насправді національна віза, яку поляки будуть видавати студентам та тимчасовим робітникам в т.ч. з України, не дає права перебування в країнах Шенґен. Для того, щоб поїхати до Німеччини, треба вже у Польщі зробити собі «карту часовеґо побиту» — шматок пластику, що дозволяє перебувати на території РП протягом року або двох без візи та перетинати кордон нескінчену кількість разів. Про бюрократичну процедуру отримання цієї карти я вже колись писав.
Отож турчанки сіли на потяг, і на прикордонному німецькому містечку увійшли співробітники паспортного контролю. Далі — їх закували в кайдани і забрали до в’язниці, після чого перевірили багаж, обшукали, зняли відбитки пальців та виписали штрафи, 150-300 євро (кожній різний штраф чомусь). Одна з дівчат мала якийсь зелений паспорт, який ніби дозволяв подорожувати по всій Європі, але чомусь її затримали теж. Як співучасницю «злочину», напевно. Після цього дівчат передали польській поліції. Тюрма для іноземців. Суд. Вирок двом дівчатам про депортацію протягом двох тижнів та заборона в’їзду до ЄС протягом 5 років. Третю дівчину, з зеленим паспортом, відпустили. На щастя, в справу втрутився Вроцлавський університет і навіть Міністерство іноземних справ Польщі, а інфу цю я взяв з авторитетної «Ґазети виборчої», так що справа отримала резонанс, і є шанс, що дівчат не депортують. Отака Європа і демократія.
Найсумнішим є те, що більшість людей не розуміє абсурдності цих всих залізних завіс — кордонів, віз, паспортного контролю, «нелегальності» етс., і відсутність расизму і ксенофобії декларується тільки на словах. Якщо тобі не пощастило народитися десь у Південній Африці, повторити шлях Сковороди чи Колумба ти можеш тільки на екрані телевізора. Якщо ти достатньо багатий, щоб його мати.
Ориґінальна стаття: http://miasta.gazeta.pl/wroclaw/1,37663,4807547.html
Насправді національна віза, яку поляки будуть видавати студентам та тимчасовим робітникам в т.ч. з України, не дає права перебування в країнах Шенґен. Для того, щоб поїхати до Німеччини, треба вже у Польщі зробити собі «карту часовеґо побиту» — шматок пластику, що дозволяє перебувати на території РП протягом року або двох без візи та перетинати кордон нескінчену кількість разів. Про бюрократичну процедуру отримання цієї карти я вже колись писав.
Отож турчанки сіли на потяг, і на прикордонному німецькому містечку увійшли співробітники паспортного контролю. Далі — їх закували в кайдани і забрали до в’язниці, після чого перевірили багаж, обшукали, зняли відбитки пальців та виписали штрафи, 150-300 євро (кожній різний штраф чомусь). Одна з дівчат мала якийсь зелений паспорт, який ніби дозволяв подорожувати по всій Європі, але чомусь її затримали теж. Як співучасницю «злочину», напевно. Після цього дівчат передали польській поліції. Тюрма для іноземців. Суд. Вирок двом дівчатам про депортацію протягом двох тижнів та заборона в’їзду до ЄС протягом 5 років. Третю дівчину, з зеленим паспортом, відпустили. На щастя, в справу втрутився Вроцлавський університет і навіть Міністерство іноземних справ Польщі, а інфу цю я взяв з авторитетної «Ґазети виборчої», так що справа отримала резонанс, і є шанс, що дівчат не депортують. Отака Європа і демократія.
Найсумнішим є те, що більшість людей не розуміє абсурдності цих всих залізних завіс — кордонів, віз, паспортного контролю, «нелегальності» етс., і відсутність расизму і ксенофобії декларується тільки на словах. Якщо тобі не пощастило народитися десь у Південній Африці, повторити шлях Сковороди чи Колумба ти можеш тільки на екрані телевізора. Якщо ти достатньо багатий, щоб його мати.
Ориґінальна стаття: http://miasta.gazeta.pl/wroclaw/1,37663,4807547.html