Сію, сію, посіваю...

В продовження вчорашнього Святвечора зранку* я пішшов в інститут і посівав у дівчат. Оскільки гречку я забув з собою взяти, то посівав чорним цейлонським чаєм, привезеним з неньки-України. Потім ми їли сало з часником (сто років не їв сало) - відчув себе повноцінним українцем. Шкода, що не було тоді Аґнєшки - поляки безтолкові, вони і не підозрюють про існування такого чудового продукту, як сало. Хоча смалець вони їдять. Естети. Потім я залогінився на Галю, і випадково вбив два завдання. Але сьогодні Галя, як не дивно, мене слухається. Певно чує запах часника і сала, що комутованими каналими передається по ssh до Варшави

* ранок на вихідних у НотДеда починається о 13 годині. Сова я.