![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
noddeatМинулий тиждень я провів у містечку Криниця (Krynica) та околицях. Місцевість ця вирізняється тим, що до кінця 2-ї світової війни вона була заселена переважно лемками, які прибули до Польщі з Румунії. Але про все спочатку.
Хто такі лемки (матчастина)?
Здавалося б, де шукати інформацію про цей український етнос, як не в українській вікіпедії? Тим не менш, у вікіпедії УРСР є аж три абзаци про лемків: що це український субетнос, який мешкає в українських Карпатах, на Сході Польщі між річками Сяном і Попрадом, та на півночі й Сході Словаччини, між річкою Попрад та Ужгородом. І що після війни частина лемків була виселена з Польща в Україну, а частина — переселена на Захід Польщі на землі, що поляки отримали від німців.
Як не прикро, але про лемків треба читати у польській або англійській вікіпедії. Отже, лемки прийшли до Карпат приблизно в 13 столітті з Румунії, а точніше з її регіону, що називався Волохією. Православні волохи асимілювалися з руським (русинським) народом, що мешкав на тих теренах, перейняли їх мову й культуру, та стали називати себе русинами або руснаками. Після Берестейської унії частина їх перейшла до греко-католицизму, а частина лишилася православною. Назва «лемки» виникла пізніше, десь від 19 століття, і походить від лемківського слова «лем», що означає «лишень, тільки». Це слово відсутнє в інших українських говірках, а так само відсутнє в польській чи словацькій мовах. Тож не дивно, що для інших слов’ян слово «лем» було дуже ржачним, і тому всі стали називати їх «лемками», що англійською можна перекласти як «onlyers» :) Цей факт наробив трохи плутанини у етнографії, бо зараз частина лемків називає себе, власне, лемками (ті, хто мешкають у нас на Галичині, та в Польщі), а частина продовжує називати себе руснаками або русинами (у нас в Закарпатті та в Словаччині). Де факто ж русини і лемки — це та сама національність.
У 20 столітті виник український визвольний рух, і лемків автоматично записали в українці, хоч не всі з них були щасливі з цього приводу. Деякі, звісно, долучилися до визвольного руху. Під час другої світової війни деякі польські лемки перейшли з греко-католицизму назад на православ’я, власне, протестуючи проти того, що греко-католицькі священики співпрацювали з УПА. Словом, ситуація є a bit more complicated, ніж це можна прочитати в наших підручниках історії. Після другої світової польська комуністична влада автоматично оголосила всіх лемків українцями та зрадниками, звинувативши у співпраці з УПА та в різанині на Волині (де лемків немає і не було). Це було обґрунтуванням для їх подальшого виселення з тих теренів.
Зараз ситуація з польською лемківщиною виглядає доволі сумно: ті, хто був виселений на Захід Польщі, нормально себе почуває і там, і приїздить сюди лише раз на рік поностальгіювати на «Лемківській ватрі». Лемки, виселені в Україну, зі зрозумілих причин теж не мають можливості повернутися. Лише невеличка частина лемків повернулася. У зв’язку з цим, більшість православних і греко-католицьких лемківських церков нині є польськими католицькими, хоча їх підтримують у ідеальному стані.
Це був короткий політично-історичний екскурс, але метою цього посту аж ніяк не є прогружати вас цим усім, а показати власне лемківську церковну архітектуру. Тим не менш, матчастина є важливою.
Криниця (Krynica)
Про Криницю (з 2001 року називається Криниця-Здруй) в мене буде окремий пост, а зараз важливо знати, що тут залишилась найбільша в регіоні лемківська діаспора (400 штук), а тому є чинна православна і греко-католицька церква. Оце греко-католицька:
Ця церква носить назву ім. апостолів Петра і Павла та належить до Перемиської єпархії УГКЦ:
Перед церквою стоїть православний хрест. Чому, не знаю, ця церква ніколи не була православною:
Її було збудовано в 1872 році з цегли і каменю. В 1947 році, як я писав вище, лемків нахуй повиселяли звідси, а в 1951 році вона стала належати до Тарнівської єпархії Католицького костьолу. На початку 90-х частина лемків, однак, повернулася та стала домагатися поверення цієї церкви до Перемиської єпархії греко-католицької церкви. У 1996 році архієпископ Тарнівської єпархії погодився передати церкву до греко-католиців. У 1997–2000 рр. лемки відновили давній вигляд церкви, яка в 50-х була дещо «перероблена» для потреб католицького богослужіння.
Нині цю церкву використовують почергово як греко-католики, так і католики. Дошка оголошень греко-католицької парафії українською мовою знаходиться зліва від входу, а дошка оголошень польської католицької парафії — справа.
А це один із входів до церкви:
Зліва можна побачити меморіальну табличку відомому криницькому лемкові — Никифору (Єпіфанію) Дровняку, про якого я розповім у наступному пості про Криницю.
А зараз пересуваємось у інший кінець міста, до православної церкви:
Ця православна церкви ім. Святого рівноапостольного князя Володимира дещо відрізняється від звичних нам православних церков. З іншого ракурсу:
Це сучасна церква, збудована у 1996 році, і належить вона до Польської автокефальної православної церкви. Біля входу є мапа з лемківськими православними церквами у околиці. Чорні позначки — то кам’яні церкви, як ця, і білі — дерев’яні:
Всі написи у церкві зроблено польською і лемківською (вона ж русинська) мовами:
Щодо алфавіту, то використовуються, в принципі, українські літери, але є додаткова літера «ы». Я не знайомий з фонетикою, а тому не знаю, чи де факто є різниця у вимові між «и» та «ы». Біля входу табличка цією мовою, що засвідчує православність лемків:
Лемківська мова ґрунтується великою мірою на руській (українській мові), але містить багато давніх волоських (румунських) та польських слів:
Деякі слова також споріднені з російською і церковно-слов’янською. Якби лемки мали свою державу, лемківська була б визнана окремою мовою (до речі, її вивчають у школах Словаччини на теренах, де мешкають лемки-русини), а так вона офіційно є однією з говірок української мови.
Усередині церква більше нагадує польський костьол, ніж православну церкву: нерозфарбовані стіни, мінімалізм у дизайні, лавки. Про православність нагадує лише олтар та царські ворота:
У коридорчику біля входу до церкви (передбанник?) висять світлини різних лемківських церков, а також книги і журнали лемківською мовою. Наприклад, «сучасні видання, що редагуються в Криниці»:
«Мамко, куп мі книжку»:
Газета «Лемко» з 1912 року, яка видавалася у Новому Сончі. На першій сторінці — прекрасна «фофудья» про клятих жидо-мазепинців «Напераютъ на нас» (щоб почитати газету, треба клікнути на картинку, а пізніше збільшити масштаб до максимального):
Газета використовує старий російський шрифт, де літера «ять» позначає «і», а, точніше, м’яке «і». Тверде «і» позначалося літерою «ó» (яка в польській позначає звук «у» там, де він чергується з о/е), наприклад, у слові «рокóвъ». Прикольно. Твердий знак у кінці слова, як і в тодійшній російській, ніякої фонетичної ролі не грав.
«Старша руська письменность на Угорщині»:
Решта книжок переважно на церковну тематику:
Войкова (Wojkowa)
У Войковій знаходиться дерев’яна греко-католицька церква ім. Св. Козьми і Дем’яна:
Зараз це католицький костьол, хоч і з православними нутрощами. Церква складається з трьох секцій: найвища зліва — це ніби як «передбанник», середня — це власне церква, і права секція — це просекторій (здається, так ця фігня називається), який відділений царськими вратами, і куди заходити може лише священик. Просекторій з іншого ракурсу:
Поврожнік (Powrożnik)
У Поврожніку знаходиться найстаріша в Польщі дерев’яна церква:
Вона теж складається з трьох секції, а просекторіїв має аж два — старий (збоку) і новий (посередині). Цікавим є хрест із напівмісяцем, що символізує перемогу християнства над ісламом:
Кам’янна (Kamianna)
Назва цього села відверто лемківська, але я точно не знаю, як воно звучить в оригіналі, отже переклав так. У цьому селі теж збереглася дерев’яна лемківська, а нині польська католицька церква:
Тут мешкали лише лемки, і після їх виселення і переселення сюди поляків село занепало. Однак, тут з’явився якийсь дуже активний ксьондз-бджоляр, який зробив тут пасіку, і навчив місцевих бджолярству. Проблема, однак, була в тому, що місцевість була переважно лісиста, і бджілкам не було шо їсти. Тоді ксьондз вивів спеціальну породувеликих людиноподібних нанобджіл, які вміють виживати в цій місцевості. Тепер у Кам’янній є скансен старих вуликів:
Деякі мають дуже навіть цікаву форму:
Бджіл у цих вуликах вже, звісно, нема:
А поруч знаходиться пасіка з менш гарними, але живими вулями:
У яких є бджоли:
Хоча ці бджоли ніби не кусаються, підходити до вуликів не варто:
Іще кілька гарних вуликів:
Отак бджоли врятували село.
Мапа
Я створив спеціальну гугломапу, де синіми херовинами позначено усі описані в цьому пості місця:
Доїхати до них можна або машиною, або ровером з Криниці (ровер можна винайняти, до Криниці є потяги з Кракова). Звісно, цих церков є тому регіоні ціла маса, в Тилічу, Полянах, Мушині й не тільки. Ми їхали за маршрутом Криниця-Здруй—Войкова—Поврожнік—Стари Сонч—Камянна—Криниця-Здруй.
Хто такі лемки (матчастина)?
Здавалося б, де шукати інформацію про цей український етнос, як не в українській вікіпедії? Тим не менш, у вікіпедії УРСР є аж три абзаци про лемків: що це український субетнос, який мешкає в українських Карпатах, на Сході Польщі між річками Сяном і Попрадом, та на півночі й Сході Словаччини, між річкою Попрад та Ужгородом. І що після війни частина лемків була виселена з Польща в Україну, а частина — переселена на Захід Польщі на землі, що поляки отримали від німців.
Як не прикро, але про лемків треба читати у польській або англійській вікіпедії. Отже, лемки прийшли до Карпат приблизно в 13 столітті з Румунії, а точніше з її регіону, що називався Волохією. Православні волохи асимілювалися з руським (русинським) народом, що мешкав на тих теренах, перейняли їх мову й культуру, та стали називати себе русинами або руснаками. Після Берестейської унії частина їх перейшла до греко-католицизму, а частина лишилася православною. Назва «лемки» виникла пізніше, десь від 19 століття, і походить від лемківського слова «лем», що означає «лишень, тільки». Це слово відсутнє в інших українських говірках, а так само відсутнє в польській чи словацькій мовах. Тож не дивно, що для інших слов’ян слово «лем» було дуже ржачним, і тому всі стали називати їх «лемками», що англійською можна перекласти як «onlyers» :) Цей факт наробив трохи плутанини у етнографії, бо зараз частина лемків називає себе, власне, лемками (ті, хто мешкають у нас на Галичині, та в Польщі), а частина продовжує називати себе руснаками або русинами (у нас в Закарпатті та в Словаччині). Де факто ж русини і лемки — це та сама національність.
У 20 столітті виник український визвольний рух, і лемків автоматично записали в українці, хоч не всі з них були щасливі з цього приводу. Деякі, звісно, долучилися до визвольного руху. Під час другої світової війни деякі польські лемки перейшли з греко-католицизму назад на православ’я, власне, протестуючи проти того, що греко-католицькі священики співпрацювали з УПА. Словом, ситуація є a bit more complicated, ніж це можна прочитати в наших підручниках історії. Після другої світової польська комуністична влада автоматично оголосила всіх лемків українцями та зрадниками, звинувативши у співпраці з УПА та в різанині на Волині (де лемків немає і не було). Це було обґрунтуванням для їх подальшого виселення з тих теренів.
Зараз ситуація з польською лемківщиною виглядає доволі сумно: ті, хто був виселений на Захід Польщі, нормально себе почуває і там, і приїздить сюди лише раз на рік поностальгіювати на «Лемківській ватрі». Лемки, виселені в Україну, зі зрозумілих причин теж не мають можливості повернутися. Лише невеличка частина лемків повернулася. У зв’язку з цим, більшість православних і греко-католицьких лемківських церков нині є польськими католицькими, хоча їх підтримують у ідеальному стані.
Це був короткий політично-історичний екскурс, але метою цього посту аж ніяк не є прогружати вас цим усім, а показати власне лемківську церковну архітектуру. Тим не менш, матчастина є важливою.
Криниця (Krynica)
Про Криницю (з 2001 року називається Криниця-Здруй) в мене буде окремий пост, а зараз важливо знати, що тут залишилась найбільша в регіоні лемківська діаспора (400 штук), а тому є чинна православна і греко-католицька церква. Оце греко-католицька:
Ця церква носить назву ім. апостолів Петра і Павла та належить до Перемиської єпархії УГКЦ:
Перед церквою стоїть православний хрест. Чому, не знаю, ця церква ніколи не була православною:
Її було збудовано в 1872 році з цегли і каменю. В 1947 році, як я писав вище, лемків нахуй повиселяли звідси, а в 1951 році вона стала належати до Тарнівської єпархії Католицького костьолу. На початку 90-х частина лемків, однак, повернулася та стала домагатися поверення цієї церкви до Перемиської єпархії греко-католицької церкви. У 1996 році архієпископ Тарнівської єпархії погодився передати церкву до греко-католиців. У 1997–2000 рр. лемки відновили давній вигляд церкви, яка в 50-х була дещо «перероблена» для потреб католицького богослужіння.
Нині цю церкву використовують почергово як греко-католики, так і католики. Дошка оголошень греко-католицької парафії українською мовою знаходиться зліва від входу, а дошка оголошень польської католицької парафії — справа.
А це один із входів до церкви:
Зліва можна побачити меморіальну табличку відомому криницькому лемкові — Никифору (Єпіфанію) Дровняку, про якого я розповім у наступному пості про Криницю.
А зараз пересуваємось у інший кінець міста, до православної церкви:
Ця православна церкви ім. Святого рівноапостольного князя Володимира дещо відрізняється від звичних нам православних церков. З іншого ракурсу:
Це сучасна церква, збудована у 1996 році, і належить вона до Польської автокефальної православної церкви. Біля входу є мапа з лемківськими православними церквами у околиці. Чорні позначки — то кам’яні церкви, як ця, і білі — дерев’яні:
Всі написи у церкві зроблено польською і лемківською (вона ж русинська) мовами:
Щодо алфавіту, то використовуються, в принципі, українські літери, але є додаткова літера «ы». Я не знайомий з фонетикою, а тому не знаю, чи де факто є різниця у вимові між «и» та «ы». Біля входу табличка цією мовою, що засвідчує православність лемків:
Лемківська мова ґрунтується великою мірою на руській (українській мові), але містить багато давніх волоських (румунських) та польських слів:
Деякі слова також споріднені з російською і церковно-слов’янською. Якби лемки мали свою державу, лемківська була б визнана окремою мовою (до речі, її вивчають у школах Словаччини на теренах, де мешкають лемки-русини), а так вона офіційно є однією з говірок української мови.
Усередині церква більше нагадує польський костьол, ніж православну церкву: нерозфарбовані стіни, мінімалізм у дизайні, лавки. Про православність нагадує лише олтар та царські ворота:
У коридорчику біля входу до церкви (передбанник?) висять світлини різних лемківських церков, а також книги і журнали лемківською мовою. Наприклад, «сучасні видання, що редагуються в Криниці»:
«Мамко, куп мі книжку»:
Газета «Лемко» з 1912 року, яка видавалася у Новому Сончі. На першій сторінці — прекрасна «фофудья» про клятих жидо-мазепинців «Напераютъ на нас» (щоб почитати газету, треба клікнути на картинку, а пізніше збільшити масштаб до максимального):
Газета використовує старий російський шрифт, де літера «ять» позначає «і», а, точніше, м’яке «і». Тверде «і» позначалося літерою «ó» (яка в польській позначає звук «у» там, де він чергується з о/е), наприклад, у слові «рокóвъ». Прикольно. Твердий знак у кінці слова, як і в тодійшній російській, ніякої фонетичної ролі не грав.
«Старша руська письменность на Угорщині»:
Решта книжок переважно на церковну тематику:
Войкова (Wojkowa)
У Войковій знаходиться дерев’яна греко-католицька церква ім. Св. Козьми і Дем’яна:
Зараз це католицький костьол, хоч і з православними нутрощами. Церква складається з трьох секцій: найвища зліва — це ніби як «передбанник», середня — це власне церква, і права секція — це просекторій (здається, так ця фігня називається), який відділений царськими вратами, і куди заходити може лише священик. Просекторій з іншого ракурсу:
Поврожнік (Powrożnik)
У Поврожніку знаходиться найстаріша в Польщі дерев’яна церква:
Вона теж складається з трьох секції, а просекторіїв має аж два — старий (збоку) і новий (посередині). Цікавим є хрест із напівмісяцем, що символізує перемогу християнства над ісламом:
Кам’янна (Kamianna)
Назва цього села відверто лемківська, але я точно не знаю, як воно звучить в оригіналі, отже переклав так. У цьому селі теж збереглася дерев’яна лемківська, а нині польська католицька церква:
Тут мешкали лише лемки, і після їх виселення і переселення сюди поляків село занепало. Однак, тут з’явився якийсь дуже активний ксьондз-бджоляр, який зробив тут пасіку, і навчив місцевих бджолярству. Проблема, однак, була в тому, що місцевість була переважно лісиста, і бджілкам не було шо їсти. Тоді ксьондз вивів спеціальну породу
Деякі мають дуже навіть цікаву форму:
Бджіл у цих вуликах вже, звісно, нема:
А поруч знаходиться пасіка з менш гарними, але живими вулями:
У яких є бджоли:
Хоча ці бджоли ніби не кусаються, підходити до вуликів не варто:
Іще кілька гарних вуликів:
Отак бджоли врятували село.
Мапа
Я створив спеціальну гугломапу, де синіми херовинами позначено усі описані в цьому пості місця:
Доїхати до них можна або машиною, або ровером з Криниці (ровер можна винайняти, до Криниці є потяги з Кракова). Звісно, цих церков є тому регіоні ціла маса, в Тилічу, Полянах, Мушині й не тільки. Ми їхали за маршрутом Криниця-Здруй—Войкова—Поврожнік—Стари Сонч—Камянна—Криниця-Здруй.
