![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Меммінґен
Пройшовся пішки з летовища у Меммінґені до залізничного вокзалу. Маршрут дуже простий, проходить через два містечка — Меммінґенберґ і, власне, Меммінґен. Іти 50 хвилин, тротуар є скрізь, але між летовищем і Меммінґенберґом знаходяться якісь казарми і всякі будинки для персоналу, там сніг і лід ніхто не прибирає. Утім, для людини, яка вміє читати українською, це не є аж такою проблемою :)
Чому цивільній людині може бути цікавий цей маршрут? Рейсовий автобус між летовищем і вокзалом їздить лише щогодини, і то не в будь-який час. Рано вранці та пізно ввечері він взагалі не їздить. Якщо вам треба в Мюнхен, Цюрих або Ульм, тоді немає нічого ліпшого, ніж шатл Allgäu AirportExpress, який довезе до центрів цих міст за 15 єврів (ціна в інтернеті, у водія 20). Його розклад збігається із розкладом літаків, в разі затримки рейсу вони чекають.
Однак, якщо тре їхати кудись далі на північ (Нюрнберґ чи Ауґсбурґ, наприклад), це вже не варіант, і тому тре дістатися до вокзалу. Для тих, хто хоче після 70-ти пересуватися на візку, є таксівки. Для тих, хто не хоче, і раджу розім’яти ноги після перельоту.
До колій ви підейдете з протилежного від вокзалу боку, але легко побачите один із залізних мостів, позначених на мапі тоненькою смужкою:
На вокзалі дуже дивна реклама курсів читання та писання для дорослих. В Німеччині ж начебто обов’язкова середня освіта та обов’язкові курси німецької для іноземців, які мешкають в країні постійно:
Виявляється, мова йдеться про функціональну неграмотність. За даними Федерального міністерства освіти та науки, принаймні 7.5 мільйонів німців віком від 18 до 64 років не вміють адекватно читати і писати (рівень грамотності, як у 5-7 річних дітей). У мене проблема з точністю до навпаки: я читати більш-менш вмію, в тому числі легко розпізнаю «дрібний шрифт» у всяких там контрактах і AGB, а от говорити і розуміти — на рівні 5-річної дитини.
На вокзалі я вже був колись, але не помітив дві цікаві деталі. Перша — це прекрасний телефон виклику швидкої. На телефоні чотири кнопки, над однєю з яких намальований червоний хрест:
Інструкція на телефоні пише: «Зніміть трубку, натисність бажану кнопку, чекайте за зв’язок». Цікаво, з ким мене з’єднають, якщо я натисну на одну з непідписаних кнопок?
Вихід на перони. Дойчебан забороняє залишати тут велосипеди:
Утім, в Німеччині на кожну заборону знаходиться можливість зробити це легально. В двох кроках — величезна комфортна стоянка для велосипедів:
Купа вільного місця і стояки, розраховані на всі типи роверів — таким може похваститися мало яке місто:
Більшість дизайнерів роверових стояків — гандони, які самі на ровері ніколи не їздили. А от дизайнери цих стояків знають, що ширина ровера визначається за кермом, а не колесом:
Додаткова фіча — велосипедні гаражі для мешканців міста. Щоб їх винайняти, треба подзвонити на якийсь телефон:
І це все в місті на 40 тисяч мешканців.
Чому цивільній людині може бути цікавий цей маршрут? Рейсовий автобус між летовищем і вокзалом їздить лише щогодини, і то не в будь-який час. Рано вранці та пізно ввечері він взагалі не їздить. Якщо вам треба в Мюнхен, Цюрих або Ульм, тоді немає нічого ліпшого, ніж шатл Allgäu AirportExpress, який довезе до центрів цих міст за 15 єврів (ціна в інтернеті, у водія 20). Його розклад збігається із розкладом літаків, в разі затримки рейсу вони чекають.
Однак, якщо тре їхати кудись далі на північ (Нюрнберґ чи Ауґсбурґ, наприклад), це вже не варіант, і тому тре дістатися до вокзалу. Для тих, хто хоче після 70-ти пересуватися на візку, є таксівки. Для тих, хто не хоче, і раджу розім’яти ноги після перельоту.
До колій ви підейдете з протилежного від вокзалу боку, але легко побачите один із залізних мостів, позначених на мапі тоненькою смужкою:
На вокзалі дуже дивна реклама курсів читання та писання для дорослих. В Німеччині ж начебто обов’язкова середня освіта та обов’язкові курси німецької для іноземців, які мешкають в країні постійно:
Виявляється, мова йдеться про функціональну неграмотність. За даними Федерального міністерства освіти та науки, принаймні 7.5 мільйонів німців віком від 18 до 64 років не вміють адекватно читати і писати (рівень грамотності, як у 5-7 річних дітей). У мене проблема з точністю до навпаки: я читати більш-менш вмію, в тому числі легко розпізнаю «дрібний шрифт» у всяких там контрактах і AGB, а от говорити і розуміти — на рівні 5-річної дитини.
На вокзалі я вже був колись, але не помітив дві цікаві деталі. Перша — це прекрасний телефон виклику швидкої. На телефоні чотири кнопки, над однєю з яких намальований червоний хрест:
Інструкція на телефоні пише: «Зніміть трубку, натисність бажану кнопку, чекайте за зв’язок». Цікаво, з ким мене з’єднають, якщо я натисну на одну з непідписаних кнопок?
Вихід на перони. Дойчебан забороняє залишати тут велосипеди:
Утім, в Німеччині на кожну заборону знаходиться можливість зробити це легально. В двох кроках — величезна комфортна стоянка для велосипедів:
Купа вільного місця і стояки, розраховані на всі типи роверів — таким може похваститися мало яке місто:
Більшість дизайнерів роверових стояків — гандони, які самі на ровері ніколи не їздили. А от дизайнери цих стояків знають, що ширина ровера визначається за кермом, а не колесом:
Додаткова фіча — велосипедні гаражі для мешканців міста. Щоб їх винайняти, треба подзвонити на якийсь телефон:
І це все в місті на 40 тисяч мешканців.
no subject
no subject
no subject
no subject
ти думаєш, у нас ліпше, ніж у Канаді? Багато людей не можуть прочитати договір, закон чи інструкцію до приладів, і це не жарти.
no subject
Тобто, із судженнями я згоден за винятком цифр.
no subject
no subject
no subject
http://www.mr7.ru/ckfinder/userfiles/images/%D0%B2%D0%B0%D0%B5%D0%BD%D0%B3%D0%B0.jpg
no subject
no subject
> кеглем) і бачу результати.
Один робить на всіх...
no subject
no subject
> легко розпізнаю «дрібний шрифт» у всяких там контрактах і AGB, а от говорити і
> розуміти — на рівні 5-річної дитини.
А в блозі нічо так :)
no subject