Підводний човен «Вільгельм Бауер» у Брємергафені (U-Boot Wilhelm Bauer)
Цей підводний човен спустили на воду вже наприкінці війни, у лютому 1945 року:
У квітні його відправили на фронт, але через брак палива човен не повоював і лишився у Швіноуйщі, потім його переправили до Флєнсбурґа, на кордон із Данією.
З 1957 року човен використовується Федеральним флотом (Bundesmarine) для досліджень і тестування. Словом, навчально-дослідницький човен це був.
У 1968 році човен назвали іменем Вільгельма Бауера — творця першого німецького підводного човна.
Цей човен працював на... батарейках:
Ці батарейки живили електромотор потужністю 3.7 МВт:
Швидкість човна під водою могла сягати 33 км/год.
Крім того, був у човна дизельний двигун потужністю 2,9 МВт:
Але він використовувався лише для зарядки акумуляторів, а рухали човен лише електромотори. У цьому човні було 57 людей. Всі вони десь спали:
І срали. Спробуйте уявити, як відбувалася тут утилізація гавна. Біотуалетів тоді не було ж:
У капітана було купе поліпше трохи:
А тут офіцери спали:
Човен остаточно списали у 1982 році, у 1983 його передали музею кораблів у Брємергафені, і в 1984 він став приймати відвідувачів. Усередні залишилось недоторканим усе, крім торпед. Ось перископ:
Він працює:
Найбільше, шо вразило мене — це (вибачте за якість) план евакуації на випадок пожежі:
Це найбільш доступний план евакуації, шо я бачив: кружечком показане твоє розташування, стрілочками — куди бігти. Все доступно, а то в лабіринтах цього човна, який складається з одного коридора і двох виходів, не розібратися. Єдине питання, яке мене бентежить, це куди евакуюватися, якщо човен знаходиться під водою?
У квітні його відправили на фронт, але через брак палива човен не повоював і лишився у Швіноуйщі, потім його переправили до Флєнсбурґа, на кордон із Данією.
З 1957 року човен використовується Федеральним флотом (Bundesmarine) для досліджень і тестування. Словом, навчально-дослідницький човен це був.
У 1968 році човен назвали іменем Вільгельма Бауера — творця першого німецького підводного човна.
Цей човен працював на... батарейках:
Ці батарейки живили електромотор потужністю 3.7 МВт:
Швидкість човна під водою могла сягати 33 км/год.
Крім того, був у човна дизельний двигун потужністю 2,9 МВт:
Але він використовувався лише для зарядки акумуляторів, а рухали човен лише електромотори. У цьому човні було 57 людей. Всі вони десь спали:
І срали. Спробуйте уявити, як відбувалася тут утилізація гавна. Біотуалетів тоді не було ж:
У капітана було купе поліпше трохи:
А тут офіцери спали:
Човен остаточно списали у 1982 році, у 1983 його передали музею кораблів у Брємергафені, і в 1984 він став приймати відвідувачів. Усередні залишилось недоторканим усе, крім торпед. Ось перископ:
Він працює:
Найбільше, шо вразило мене — це (вибачте за якість) план евакуації на випадок пожежі:
Це найбільш доступний план евакуації, шо я бачив: кружечком показане твоє розташування, стрілочками — куди бігти. Все доступно, а то в лабіринтах цього човна, який складається з одного коридора і двох виходів, не розібратися. Єдине питання, яке мене бентежить, це куди евакуюватися, якщо човен знаходиться під водою?