Entry tags:
Юнґхольц (Jungholz)
Крім Бюсінґена на Високому Рейні та Кампіоне д’Італії є іще один анклав-ексклав, що знаходиться у Баварії. Тут, правда, слід розібратися у термінології:
1. Анклав — то територія (країни чи суверенного утворення), яка повністю оточена іншою територією;
2. Ексклав — то територія (країни чи суверенного утворення), до якої неможливо потрапити з материнської території, не перетинаючи кордону.
Ватикан є анклавом у Італії, але не є ексклавом (нема ніякого іншого Ватикану де-інде). Калининградская область є ексклавом Росії, але не є анклавом, то само можна сказати про ексклав Франції у Південній Америці — Французьку Гвіану.
Формально Юнґхольц, який є автрійською територією, оточеною Баварією, не є ані анклавом, ані ексклавом. Однак, потрапити з нього у решту Австрії можна лише через одну точку, яка є вершиною 1600-метрової гори. Потрапити ж з Юнґхольца в решту Австрії дорогами можна лише через Баварію. Відтак, з практичних міркувань Юнґхольц називають анклавом-ексклавом:
Кордон тут описали у 1844 році, на той час між Австрійською Імперією та Королівством Баварія:
Австрійська Імперія, графство зі статусом князівства Тіроль, урядовий район Ройте, під юрисдикцією районного суду Ройте
Ну, якщо згадати традиційне жлобство, з яким Австрія асоціюється в Німеччині, — платні дороги і мєнти, єдина яких функція є це оштрафувати німців, що не купили «віньєтку», або поїхали з Ліндау не на північ Баварії, а у Австрію, то тут все вийшло на добре: з 1868 року і до вступу Австрії до Шенґена у 1995 році Юнґхольц належав до німецької митної території (т. зв. Zollvertrag). У нього було два поштових індекси, німецький та австрійський, а громадський транспорт і досі представлений автобусами Верхнього Альґою:
Реклама проїзних на автобус: «У Альґої навіть автівки мають відпустку!»
Однак у 2006 році австрійська пошта вирішила нагадати про своє жлобське походження і припинила приймати листи до Юнґхольца з німецьким індексом. Однак, через протести згодом поступилася.Так він зараз виглядає:
Такі ж хати з дахами, шо вилазять за будинок, і дерев’яні балкони. Австробаварія:
Ратуша:
Розваги тут традиційні: взимку їздять на лижах, влітку ходять пішки:
Підйомники влітку, звичайно, не працюють. Але посцяти в туалеті можна без проблем:
Вказівник каже, що іти дві години:
Вздовж витягу тре йти:
Ця табличка ніби нагадує про пиздець, який на мене очікує:
Мені не подобається, що замість кілометрів тут час подають, а от добре, що на вказівниках пишуть поточну висоту:
Паркан, який не дає пройти через нього коровам:
А ось і вершина, ще іти та йти:
На цьому відламану знаку я хотів написати щось дотепне, на кшалт «ну і де ваш славетний австрійський орднунґ, навіть знаки не можете повісити!», але не склалося.
Вид на село з гори:
Ближче до вершини з’явився ще один паркан, на цей раз то був кордон:
Пруфпік, так би мовити:
Хоча між країнами наче нема Холодної Війни, тому неясно, нашо весь цей атракціон. Іще одна антикоров’яча крутилка:
Прикордонний стовпчик 1844 року. Що означає літера Т?
Ну так, це ж був кордон між Тіролем і Баварією:
Природа:
Останні метри підйому були непрості:
Ще один прикордонний стовпчик, тут уже позначено Німеччину (D) та Австрію (Ö):
Вершина. На ній сидять пенсіонери, що хвацько зайшли з іншого боку:
На вершині знаходиться головна точка — прикордонний стовпчик №110:
Це і є та єдина точка, через яку можна з Юнґхольца потрапити у решту Австрії:
Пруф-фото:
Помилуємось природою:
І донизу:
Так виглядає маркування маршруту:
Ідея залазити на ще одну гору мені не сподобалась, і я вирішив скоротити шлях:
Внизу чекала трава і камінчики, які дуже небезпечно котилися вниз, як добре, шо знизу ніхто не йшов:
Вершина знизу:
Десь тут мене знайшли добрі люди і викликали рятувальників. Це була остання зроблена мною фотка:
1. Анклав — то територія (країни чи суверенного утворення), яка повністю оточена іншою територією;
2. Ексклав — то територія (країни чи суверенного утворення), до якої неможливо потрапити з материнської території, не перетинаючи кордону.
Ватикан є анклавом у Італії, але не є ексклавом (нема ніякого іншого Ватикану де-інде). Калининградская область є ексклавом Росії, але не є анклавом, то само можна сказати про ексклав Франції у Південній Америці — Французьку Гвіану.
Формально Юнґхольц, який є автрійською територією, оточеною Баварією, не є ані анклавом, ані ексклавом. Однак, потрапити з нього у решту Австрії можна лише через одну точку, яка є вершиною 1600-метрової гори. Потрапити ж з Юнґхольца в решту Австрії дорогами можна лише через Баварію. Відтак, з практичних міркувань Юнґхольц називають анклавом-ексклавом:
Кордон тут описали у 1844 році, на той час між Австрійською Імперією та Королівством Баварія:
Австрійська Імперія, графство зі статусом князівства Тіроль, урядовий район Ройте, під юрисдикцією районного суду Ройте
Ну, якщо згадати традиційне жлобство, з яким Австрія асоціюється в Німеччині, — платні дороги і мєнти, єдина яких функція є це оштрафувати німців, що не купили «віньєтку», або поїхали з Ліндау не на північ Баварії, а у Австрію, то тут все вийшло на добре: з 1868 року і до вступу Австрії до Шенґена у 1995 році Юнґхольц належав до німецької митної території (т. зв. Zollvertrag). У нього було два поштових індекси, німецький та австрійський, а громадський транспорт і досі представлений автобусами Верхнього Альґою:
Реклама проїзних на автобус: «У Альґої навіть автівки мають відпустку!»
Однак у 2006 році австрійська пошта вирішила нагадати про своє жлобське походження і припинила приймати листи до Юнґхольца з німецьким індексом. Однак, через протести згодом поступилася.Так він зараз виглядає:
Такі ж хати з дахами, шо вилазять за будинок, і дерев’яні балкони. Австробаварія:
Ратуша:
Розваги тут традиційні: взимку їздять на лижах, влітку ходять пішки:
Підйомники влітку, звичайно, не працюють. Але посцяти в туалеті можна без проблем:
Вказівник каже, що іти дві години:
Вздовж витягу тре йти:
Ця табличка ніби нагадує про пиздець, який на мене очікує:
Мені не подобається, що замість кілометрів тут час подають, а от добре, що на вказівниках пишуть поточну висоту:
Паркан, який не дає пройти через нього коровам:
А ось і вершина, ще іти та йти:
На цьому відламану знаку я хотів написати щось дотепне, на кшалт «ну і де ваш славетний австрійський орднунґ, навіть знаки не можете повісити!», але не склалося.
Вид на село з гори:
Ближче до вершини з’явився ще один паркан, на цей раз то був кордон:
Пруфпік, так би мовити:
Хоча між країнами наче нема Холодної Війни, тому неясно, нашо весь цей атракціон. Іще одна антикоров’яча крутилка:
Прикордонний стовпчик 1844 року. Що означає літера Т?
Ну так, це ж був кордон між Тіролем і Баварією:
Природа:
Останні метри підйому були непрості:
Ще один прикордонний стовпчик, тут уже позначено Німеччину (D) та Австрію (Ö):
Вершина. На ній сидять пенсіонери, що хвацько зайшли з іншого боку:
На вершині знаходиться головна точка — прикордонний стовпчик №110:
Це і є та єдина точка, через яку можна з Юнґхольца потрапити у решту Австрії:
Пруф-фото:
Помилуємось природою:
І донизу:
Так виглядає маркування маршруту:
Ідея залазити на ще одну гору мені не сподобалась, і я вирішив скоротити шлях:
Внизу чекала трава і камінчики, які дуже небезпечно котилися вниз, як добре, шо знизу ніхто не йшов:
Вершина знизу:
Десь тут мене знайшли добрі люди і викликали рятувальників. Це була остання зроблена мною фотка: