Два тижні тому ми знову їздили до Освєнціма з
badiku та його друзями. Знову, бо рівно 5 років тому в той самий час ми там побували з ним вперше, але лише на території Аушвіц І — цей концтабір існував від самого початку війни, а до неї там були казарми Війська Польського. За той час бажання поїхати туди ще раз в мене не виникало: це місце висаджує мізки доволі серйозно. Але от Вадікові друзі там не були, тож ми поїхали.
Я щось до цього читав у «Ґазеті» якесь обговорення того, що ніби туристу складно знайти це місце, бо на вокзалах ніде не пише «Аушвіц», а пише «Oświęcim». Мешканці цього міста ніби як протестують проти того, щоб їх місто асоціювалося з концтабором, і добилися того, щоб на автобусах не було назви «Аушвіц». Вони не знали, що в пострадянських країнах саме слово Освєнцім асоціюється з цим концтабором, тож 5 років тому нам не було труду знайти той автобус. А зараз ми їхали якимось великим приватним автобусом, де на табло було написано «Auschwitz muzeum». Автобус підвіз просто під музей нас.
За 5 років стався в музеї якийсь незрозумілий пиздець: тепер не можна гуляти по музею самому, а треба замовляти провідника (принаймні, з 10 до 15, як там написано). Англомовний дорожчий, звичайно ж, ніж польськомовний. Видають якісь навушники.
З іншого боку, провідниця багато знає і в принципі хороша, але оскільки час лімітований, то не можна зупинятися на експонатах подовше. Словом, не знаю, це і добре, і погано. Коротше, дізнався трохи нового для себе:
— У Аушвіц І є тільки одна газова камера з крематорієм (ну, для зручності: потруїли людей, і відразу спалили), але вона юзалась недовго, бо все газове «господарство» було перенесене до Аушвіц ІІ (Біркенау). Заразом, це єдина газова камера, яка вціліла повністю: німці, коли відступали, інші камери підірвали нахуй, а цю ні, бо вона слугувала бомбосховищем для есесманів у кінці війни,,
— зондеркоманди, які палили тіла тих, хто помер в газових камерах, складалися з євреїв. Їх щокілька місяців убивали яко живих свідків. Однак під час евакуації табору, коли німці відступали, останнім з них вдалося втікти, завдяки чому є живі свідчення цих злочинів,,
— ну, ви напевно знаєте історію про те, як все відбувалося: людей забирали «в душ» помитися, вони роздягалися, їм на одяг навіть номерки давали, потім «душ» зачинявся, і через дірочку в стелі пускали газ,,
— Аушвіц ІІ (Біркенау) знаходиться в Бжежінці, у 5 км від Аушвіца І. Цей концтабір величезний, більший, ніж Аушвіц І, але дивитися там мало шо лишилося: лише в’їзна брама та купа руїн газових камер та крематоріїв. Вціліло також кілька бараків і залізнична колія. Все що у фільмах показують про Освєнцім, знімається саме тут,,
— в Біркенау також зберігся туалет для в’язнів: така велика бадья з дірками, розташованими одна біля одної, десь на 50 «посадочних місць». Гімно збиралося «шайскомандами», до яких есесмани боялися навіть близько підходити,,
— біля крематорія в Біркенау зберігся ставок, у який зсипався прах спалених у крематоріях. Гітлерівці також іноді розсипали його просто на дорогах (я вже забув, з якою метою),,
— незважаючи на те, що польська Армія Крайова повідомляла аліантів про ці злочини, в цю інфу ніхто серйозно не вірив, і тому союзники збомбардували лише завод IG Farben, де вироблявся «циклон Б», натомість крематорії та газові камери ніхто не бомбардував.
Пиздець, коротше, накрило мене знову. Не ходіть туди.