Entry tags:
Маніфест проти раціоналізму в архітектурі
Великий Хундертвасер колись написав «Verschimmelungsmanifest gegen den Rationalismus in der Architektur». 5 сторінок критики сучасної (на той час) «коробочної» архітектури. В двох словах:
— цензура в будівництві, вимога мати диплом, шоб збудувати будинок — це то само, шо цензура на картини в Радянському Союзі;
— будинок не належить архітектору, не належить забудовнику і не належить його мешканцю — вони всі троє є невід’ємною складовою того, шо називається архітектурою, типу як свята трійця;
— прямі лінії — це тюрма, конструктивізм гімно, Льо Корбуз’є хоче перетворити Париж на прямолінійне коробочне гімно, всі коробки слід підірвати, бо вони вже застаріли на покоління і перетворюють тих, хто в них мешкає, на «масу мурах»;
— архітектори повинні виконувати лише функцію технічних експертів щодо стабільності конструкції і т.п. Вони повинні виконувати волю і бажання мешканця.
Ніфіга не помінялось з того часу, крім більш ліберальних контрактів оренди: всередині я собі можу помалювати стіни, як мені хочеться, тіки при виселенні треба повернути все, як було. В ті часи, як він пише, контракти забороняли шось міняти і всередині квартири.
Але обмеження на фасад так і лишилося. Перемога раціоналізму в архітектурі є головною причиною, чому будинки Хундертвасера користуються такою популярністю, хоча не можна не визнати, шо сучасна архітектура поволі відходить від канонів тоталітарно-коробочної прямизни. Він наводить список «здорової архітектури», який не викликає здивування:
— будинки Ґауді в Барселоні;
— деякі будинки в стилі «модерн» (Art Nouveau);
— Watts Towers у Лос-Анжелесі, Каліфорнія;
— Palais Idéal du Facteur Cheval, Франція;
— нелегально збудовані будівлі, трущоби, сламси.
Чи повернуться колись будинки людям? Ось питання. Річ у тім, що раціоналізм у архітектурі асоціюється з добробутом і розвиненістю, а антираціоналізм — зі злиднями і низькими стандартами життя. Бо будинків Ґауді три штуки, а фавел і сламсів — дохуя, і це не те місце, де б людина хотіла добровільно мешкати.
Однак так не обов’язково має бути.
— цензура в будівництві, вимога мати диплом, шоб збудувати будинок — це то само, шо цензура на картини в Радянському Союзі;
— будинок не належить архітектору, не належить забудовнику і не належить його мешканцю — вони всі троє є невід’ємною складовою того, шо називається архітектурою, типу як свята трійця;
— прямі лінії — це тюрма, конструктивізм гімно, Льо Корбуз’є хоче перетворити Париж на прямолінійне коробочне гімно, всі коробки слід підірвати, бо вони вже застаріли на покоління і перетворюють тих, хто в них мешкає, на «масу мурах»;
— архітектори повинні виконувати лише функцію технічних експертів щодо стабільності конструкції і т.п. Вони повинні виконувати волю і бажання мешканця.
Ніфіга не помінялось з того часу, крім більш ліберальних контрактів оренди: всередині я собі можу помалювати стіни, як мені хочеться, тіки при виселенні треба повернути все, як було. В ті часи, як він пише, контракти забороняли шось міняти і всередині квартири.
Але обмеження на фасад так і лишилося. Перемога раціоналізму в архітектурі є головною причиною, чому будинки Хундертвасера користуються такою популярністю, хоча не можна не визнати, шо сучасна архітектура поволі відходить від канонів тоталітарно-коробочної прямизни. Він наводить список «здорової архітектури», який не викликає здивування:
— будинки Ґауді в Барселоні;
— деякі будинки в стилі «модерн» (Art Nouveau);
— Watts Towers у Лос-Анжелесі, Каліфорнія;
— Palais Idéal du Facteur Cheval, Франція;
— нелегально збудовані будівлі, трущоби, сламси.
Чи повернуться колись будинки людям? Ось питання. Річ у тім, що раціоналізм у архітектурі асоціюється з добробутом і розвиненістю, а антираціоналізм — зі злиднями і низькими стандартами життя. Бо будинків Ґауді три штуки, а фавел і сламсів — дохуя, і це не те місце, де б людина хотіла добровільно мешкати.
Однак так не обов’язково має бути.