Мушерот (Le Moucherotte)

Ґренобль знаходиться у ямі. Шоб ви розуміли масштаб, навколо нього буквально у 30 км — гори висотою 2000 м, а при цьому сам Ґренобль знаходиться на висоті 200 м! Шоб подивитися, як це, ми вибралися на одну з навколишніх гір Мушерот (1901 м):


Початок маршруту — стоянка під селом Сен Нізьє (Saint Nizier), висота 1250 м:


Власне, село:


Ненавиджу, коли відстані пишуть у годинах. От тобі, hairy_k100d, і метрична система:


Час розрахований на пенсіонерів з палицями. До цієї таблички ми йшли 5 хвилин, а вона каже, шо вже минуло 15:


Долина Веркор (Vercors), де в 1944 році партизани проголосили Вільну Республіку Веркор. На жаль, вона проіснувала лише місяць чи шось таке:


Ближче до вершини зненацька (!) гора була вкрита снігом, в який провалюєшся до коліна. Наша швидкість раптом (!) зменшилася до тієї, шо вказана на табличках. По дорозі зустріли розумних людей:


Ну може без отаких накладок на взуття можна обійтися (хоча якби я ними користувався минулого літа, то би не потрапив у лікарню, таа), а от палички я собі 100% куплю. З ними реально набагато більше стабільності плюс навантаження з ніг трохи знімають:


Дехто взагалі прийшов на вершину на лижах!


І певно швидше прийшов, ніж пішоходи. От тільки внизу сніг закінчується, а лижі тяжко з собою тягати. З вершини ви не побачите нічого, крім краси:


І весь Ґренобль як на долоні:


Заїзд/з’їзд з автобана:


Вершина дуже вузька, видовжена:


Звідси теж видно літаки. Ось Air France іде на посадку:


Lufthansa:


US Airways приземлився і випустив трап:


Ви не повірите, але було так спекотно, шо доводилось голову посипати снігом.

(no subject)

Іше одне підтвердження, що ідіотом може бути будь-яка людина, незалежно від її освіти, походження чи соціального статусу.

Суддя штатового суду Нижньої Саксонії (а зарплата в нього, м’яко кажучи, вища від середньої) продавав студентам права у Целлє відповіді на питання випускного іспиту. Один із студентів поінформував прокуратуру. Суддя вирішив з’їбатися з країни і зачекінився у чотиризірковому готелі в Мілані. Там по нього і приїхав патівен за виданим німцями європейським ордером на арешт, про існування якого суддя, видно, забув, і безкоштовно відвіз у найпрестижніший готель міста — La prigione.

З іншого боку, ви скажете, шо ну не може викладач університету брати гроші зі студентів, якщо в нього є мізки. Хуй з тюрмою, це звільнення з роботи, що добре оплачується, і пизда кар’єрі, ніхто такого не захоче більше взяти.

З третього боку, Гуглберґ роботу знайшов, у якомусь вашингтонському «think tank»-у, але він все-таки нікому не нашкодив, крім себе, і в корупції помічений не був (а для американців це як червона ганчірка для бика).

Всі дві тищі іспитів, які проводив невдалий суддя, будуть тепер по ходу анульовані.