Ньордлінґен ІV: Баварський залізничний музей (Bayerisches Eisenbahnmuseum)
Крім гарного середньовічного міста, Ньордлінґен також тішить колекцією музейних потягів:
Це і не дивно, адже в 1840-х роках через Ньордлінґен проходила лінія «Ліндау—Хоф», що належала Баварській королівській залізниці:
Музей знаходиться, як і належить, навпроти вокзалу, на місці колишнього депо:
Музей час від часу пускає свої парові локомотиви, і на вході написано, що в цей час можна навіть ними покермувати:
Щоб не дублювати свої попередні пости, тим паче, що тут експонатів не надто багато, покажу те, чого я в інших німецьких музеях не бачив. Наприклад, дизельну заправку:
Локомотив, який транспортує інші локомотиви, максимальна швидкість у нього 10 км/год, здається:
Дрезина, що працює на силі м’язів. Тільки я не зрозумів, шо і куди треба крутити:
Все, що лишилося від локомотива після потрапляння бомби в 40-х роках:
Старий добрий VT 790 — судячи з усього, це раніше був стандарт для міських електричок:
І трохи табличок. Отака була милозвучна абревіатура у Баварської королівської залізниці Königlich Bayerishe Staaatseisenbahnen:
Ось такі апарати колись збирали в Мюнхені:
Ось тут я задумався спершу над тим, що в Баварії не було фабрики локомотивів імені Карла Маркса, потім задумався ще раз і дійшов висновку, що Бабельсберґ знаходиться не в Баварії:
Для різноманіття не вистачало ще локомотива з Берліна нацистського періоду:
Ну але оскільки музей баварський, то слід згадати двох піонерів баварського локомотивного будівництва — мюнхенські фабрики Йозефа Маффая та Крауса, які в 1931 році об’єдналися:
Наприклад, локомотив Крауса 1921 року:
Що ще можна почитати:
Музей парових локомотивів у Ноєнмаркті
Музей локальної залізниці у Баєріш Айзенштайні
Музей транспорту в Нюрнберзі
Центр транспорту Німецького музею в Мюнхені: залізниця
Це і не дивно, адже в 1840-х роках через Ньордлінґен проходила лінія «Ліндау—Хоф», що належала Баварській королівській залізниці:
Музей знаходиться, як і належить, навпроти вокзалу, на місці колишнього депо:
Музей час від часу пускає свої парові локомотиви, і на вході написано, що в цей час можна навіть ними покермувати:
Щоб не дублювати свої попередні пости, тим паче, що тут експонатів не надто багато, покажу те, чого я в інших німецьких музеях не бачив. Наприклад, дизельну заправку:
Локомотив, який транспортує інші локомотиви, максимальна швидкість у нього 10 км/год, здається:
Дрезина, що працює на силі м’язів. Тільки я не зрозумів, шо і куди треба крутити:
Все, що лишилося від локомотива після потрапляння бомби в 40-х роках:
Старий добрий VT 790 — судячи з усього, це раніше був стандарт для міських електричок:
І трохи табличок. Отака була милозвучна абревіатура у Баварської королівської залізниці Königlich Bayerishe Staaatseisenbahnen:
Ось такі апарати колись збирали в Мюнхені:
Ось тут я задумався спершу над тим, що в Баварії не було фабрики локомотивів імені Карла Маркса, потім задумався ще раз і дійшов висновку, що Бабельсберґ знаходиться не в Баварії:
Для різноманіття не вистачало ще локомотива з Берліна нацистського періоду:
Ну але оскільки музей баварський, то слід згадати двох піонерів баварського локомотивного будівництва — мюнхенські фабрики Йозефа Маффая та Крауса, які в 1931 році об’єдналися:
Наприклад, локомотив Крауса 1921 року:
Що ще можна почитати:
Музей парових локомотивів у Ноєнмаркті
Музей локальної залізниці у Баєріш Айзенштайні
Музей транспорту в Нюрнберзі
Центр транспорту Німецького музею в Мюнхені: залізниця