Østfold II: Moss

Норвегія — це просто якась множина Мандельброта:








Тому і Мос — цей тридцятитисячний мегаполіс, складається із двох половинок, однак з якийх є островом:


В цьому пості — про «материковий» Мос:


Центр міста складається з кількох церков:






І фонтана:


Неймовірно, але факт: тут бувають туристи:


Зона бугагашечок:


Як це часто буває в Скандинавії, найбільш потворний і блювотний будинок в місті — це ратуша:


Місцями краєвиди не дозволяють зрозуміти, де ти знаходишся:




Тут є вокзал і порт. Щоб потрапити в порт, треба перейти через залізничні колії. Кінського розміру шлагбаум б’є по голові в потрібний момент:


Залізниця, залізниця, наша рідна залізниця. Ти приходиш і відходиш, і не кажеш нам «прощай»:


На вокзалі шикарний пішохідний міст:


Яким ніхто не користується, тому що зручніше перейти просто по колії, як у Корсуні Шевченківському:


Пасажирський термінал:




Усередині, зненацька, реклама TGV:


Німецькі вокзали схожі на православні церкви: там ніколи немає лавок. У Норвегії все не так: вокзал призначений, щоб у ньому сидіти і чекати на потяг:


Щось мені це нагадує:


Про норвезькі потяги буде окреми пост. А ми повертаємось до Ослофйорда:


У Мосі дуже полюбляють кораблики з Веселим Роджером:




Канал, який відділяє Мос від острова Єльоя (Jeløya):




Тут автівки повертають праворуч з метою потрапити на острів Хортен:


Їх з’їдає ось цей паром:


Пляж. Формально це вже острів Єльоя, якому я присвячу окремий пост, але наразі це сприймається все ще як продовження Моса:


Ослофйорд як він є — вид на острів Єльоя з Моса:


Було дуже спекотно, але водночас вітряно. Я підійшов до колишнього будинку маяка, щоб сфоткати порт:


І тут хвиля така «бдижжжь!» — і накрила мене разом з фотоапартом: