Industry vs academics
Прочитав у філософа про офісний контроль і згадалося. В давні-давні часи працював я бидлокодером у одній конторі. Платня була доволі скромною як на той час, але мені дозволяли приходити в офіс, коли я захочу, та й працювати тре було 15 годин на тиждень, що не заважало навчанню, яке у мене мало пріоритет.
Оскільки я єдиний відповідав за працездатність сайту контори, всі помилки 404 слалися мені на мило, що дозволяло мені оперативно фіксити биті посилання, а також банити підлітків з Ірана, які безуспішно намагалися отримати доступ до адмінки за допомогою методу наукового тику.
Все було добре, аж поки шеф не спитав, чи не зробив я певну хуйню, про яку він знати не міг, бо про це мені написав відвідувач сайту на моє мило. Наступного дня шеф спитав про помилки 404, які він отримав, хоча приходять вони лише на моє мило. Так мені дали зрозуміти, що вся моя пошта тепер приходить шефу копією. Мене це шокувало, не стільки сам факт такого тотального контролю і недовіри (зрештою, це компанія володіє поштовим сервером), скільки те, що керівництво засцяло повідомити мене про це офіційно.
Ця подія була однією з причин, чому я вирішив лишитися в academics.
Оскільки я єдиний відповідав за працездатність сайту контори, всі помилки 404 слалися мені на мило, що дозволяло мені оперативно фіксити биті посилання, а також банити підлітків з Ірана, які безуспішно намагалися отримати доступ до адмінки за допомогою методу наукового тику.
Все було добре, аж поки шеф не спитав, чи не зробив я певну хуйню, про яку він знати не міг, бо про це мені написав відвідувач сайту на моє мило. Наступного дня шеф спитав про помилки 404, які він отримав, хоча приходять вони лише на моє мило. Так мені дали зрозуміти, що вся моя пошта тепер приходить шефу копією. Мене це шокувало, не стільки сам факт такого тотального контролю і недовіри (зрештою, це компанія володіє поштовим сервером), скільки те, що керівництво засцяло повідомити мене про це офіційно.
Ця подія була однією з причин, чому я вирішив лишитися в academics.