Ляйпціґ (і по дорозі)

Saalfeld/Saale (Заальфельд/Заалє)
Цікаве старе табло:


І нова електричка:


Вона їхала до Ґери, а потім магічним чином перетворилася на потяг до Ляйпціґа. Там я був вже опів на дванадцяту.

Leipzig (Ляйпціґ)
Вокзал вражає вже на пероні:




Вокзал тупиковий, але деякі колії «хостять» кілька потягів, і тому діляться на сектори. Деякі з них знайти непросто, допомагає навігація на підлозі:


Головне табло вмонтоване в ліфт:


А ще є допоміжне табло, в людський зріст:


Вокзал дворівневий. На першому рівні — вихід до колій:


А на нижньому рівні всяка хуїта продається:


Вихід в місто:




Перше, що мене здивувало у Ляйпціґу — це світлофор:



Пізніше я дізнаюся, що такі самі потворні світлофори і в Берліні. Цікаво, хто автор цього креативу?

Друге, що здивувало, це цей будинок:






Більше, власне, можна нічого не дивитися. А, ні, ще трамваї:


Щоб побачити всі моделі трамваїв, що їздять у місті, треба стати на цьому перехресті пару хвилин.








А ще бувають трамваї, зчеплені з вагонів різних поколінь:


Lutherstadt Wittenberg
Це місто слід згадати лише тому, що тут ноддет робив останню пересадку до Берліна.


Початковий маршрут передбачав їхати через Кемніц. Але я сів зранку не в той потяг (який, сука, віправився з тієї колії і в той самий час, шо мій потяг, але повіз у протилежному напрямку) і опинився в Ліхтенфельсі. Звідти — до Заарфельда, від Заарфельда до Ляйбніца, а від Ляйбніца в Лютерштадт. Все таки, потягами їздити прикольно.

Залізничний вокзал міста:


Велопаркінг: