Bye-bye, Cracovie
Колись давно, роки два тому, я їхав до Франції автобусом, вже не пам’ятаю куди, в Ліон, здається. 99% пасажирів автобуса були французькими підлітками, які вочевидь приїхали на Кракова на екскурсію. Діти, як діти: галасували, бавилися, тримали автобус «на вухах».
Коли ми від’їхали від автовокзалу, діти помахали у вікно місту та закричали: «Бай-бай, Кракові́і!» Не знаю, чому, але цей епізод запам’ятався мені.
Коли сьодні розгрібав старі речі, у мене в руцях розсипався старий пакетик з TESCO: я і не знав, що він з біодеградованого матеріалу зроблений.
Bye-bye, Cracovie!
Коли ми від’їхали від автовокзалу, діти помахали у вікно місту та закричали: «Бай-бай, Кракові́і!» Не знаю, чому, але цей епізод запам’ятався мені.
Коли сьодні розгрібав старі речі, у мене в руцях розсипався старий пакетик з TESCO: я і не знав, що він з біодеградованого матеріалу зроблений.
Bye-bye, Cracovie!