![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Турнаут ІІ: бегінаж (Begijnhof)
Бегінаж у Турнауті — один з багатьох у Бельгії, занесений у спадщину Юнеска:
Бегінаж (від французького béguinage, нідерландською begijnhof, німецькою Beginenhof) — це місце, де мешкали бегінки. Цитую з Вікіпедії: «Бегінки – жіноча релігійна громада та її члени. Виникла біля 1170 року в Брабанті, поширилася Нідерландами та в окремих, переважно прирейнських, німецьких містах. Бегінки могли брати шлюб, виходити з громад, не давати чернечих обітниць. Вели напівчернецьке життя в бегінажах (гуртожитках), але могли жити й окремо. Бегінок переслідувала інквізиція і багатьох з них засудила до страти. В 1215 році на IV Латеранському соборі та в 1311 на В’єнському соборі католицька церква заборонила бегінок.»
Доповнити до цього треба тільки, шо пізніше бегінки інтегрувалися до церкви. Власне, у 17 столітті тут уже була повноцінна церква:
Бегінки мешкали у Бельгії аж до початку 21 століття: остання бегінка померла 14 квітня 2013 року в Кортрайку (Фландрія). В 13 столітті у турнаутському бегінажі було їх 360. І зараз на території хтось мешкає, але складно сказати, це тепер просто житлові будинки, чи ці люди якось пов’язані з церквою:
Визнаємо чесно: в монахи раніше йшли від злиднів, як і в армію. А останній раз люди мешкали в злиднях у Бельгії під час Другої світової та після неї. Ті, хто пішов у монастирі в ті часи, доживають свої роки, а величезні приміщення, що від них лишаються, їм доводиться продавати. Я в одному з таких екс-монастирів мешкав, потім покажу.
На території є невеличка церква:
Посередині сквер, і житлові будинки навколо. Як наче в іншу країну тимчасово потрапив — така тут атмосфера:
Вінки нагадують, шо це все не закинуті будівлі:
Бегінаж (від французького béguinage, нідерландською begijnhof, німецькою Beginenhof) — це місце, де мешкали бегінки. Цитую з Вікіпедії: «Бегінки – жіноча релігійна громада та її члени. Виникла біля 1170 року в Брабанті, поширилася Нідерландами та в окремих, переважно прирейнських, німецьких містах. Бегінки могли брати шлюб, виходити з громад, не давати чернечих обітниць. Вели напівчернецьке життя в бегінажах (гуртожитках), але могли жити й окремо. Бегінок переслідувала інквізиція і багатьох з них засудила до страти. В 1215 році на IV Латеранському соборі та в 1311 на В’єнському соборі католицька церква заборонила бегінок.»
Доповнити до цього треба тільки, шо пізніше бегінки інтегрувалися до церкви. Власне, у 17 столітті тут уже була повноцінна церква:
Бегінки мешкали у Бельгії аж до початку 21 століття: остання бегінка померла 14 квітня 2013 року в Кортрайку (Фландрія). В 13 столітті у турнаутському бегінажі було їх 360. І зараз на території хтось мешкає, але складно сказати, це тепер просто житлові будинки, чи ці люди якось пов’язані з церквою:
Визнаємо чесно: в монахи раніше йшли від злиднів, як і в армію. А останній раз люди мешкали в злиднях у Бельгії під час Другої світової та після неї. Ті, хто пішов у монастирі в ті часи, доживають свої роки, а величезні приміщення, що від них лишаються, їм доводиться продавати. Я в одному з таких екс-монастирів мешкав, потім покажу.
На території є невеличка церква:
Посередині сквер, і житлові будинки навколо. Як наче в іншу країну тимчасово потрапив — така тут атмосфера:
Вінки нагадують, шо це все не закинуті будівлі: