Entry tags:
Князівство Ліхтенштейн ІV: Мальбун (Malbun) — найвище село країни
Знаходиться він на висоті 1600 м (для порівняння, Вадуц — на висоті 455 м) недалеко від кордону з Австрією. Ну тобто як недалеко, кордон проходить по вершинах навколишніх гір:
Це курортне містечко, тобто тут мешканців (близько 400) менше, ніж приїжджає туристів. Я потрапив у несезон, коли лижників уже немає, а для ходіння поки шо не зійшов сніг. Я мав наполеонівські плани — покорити вершину Наафкопф, де міститься потрійна точка, але провалившись у сніг по коліно (будучи при цьому у футболці бо спекотно — парадокс альпійської погоди), відмовився від цієї ідеї. Все таки несезон в цей час недарма.
Сука блять, а!
Однак і без далеких походів у містечку є шо подивитися. Це зовсім інший світ, не схожий на те, шо ви побачите в Ліхтенштейні внизу. Дивіться самі.
Перше, на шо звертаєш увагу — це шо гірська річка накрита дошками від снігу:
У тих місцях, де вона не накрита, виглядає так:
Відсутність людей — це друге, на шо звертаєш увагу. Ви не подумайте: я абсолютно звичний до того, шо в малих містечках ніхто не тиняється без діла по вулиці, адже для прогулянок існує ліс, для мене абсолютно нормально не зустріти жодної живої душі. Але я вмію відрізняти місця, де просто ніхто не тиняється вулицями від мертвих місць, де нікого нема і всередині будинків теж. Такого я і сам не люблю.
Ось цей будинок — живий, там мешкають місцеві:
Як я це бачу? По-перше, він обладнаний зимовою схованкою для кажанів:
Любов німецькомовних людей до кажанів є для мене найбільшою загадкою. Облишмо естетику їх зовнішнього вигляду — це справа смаку, все-таки. Але ці тварини не тільки не йдуть ні на який контакт з людьми, їх ше й сфоткати навіть на телеоб’єктив не так просто. Люди, які будують гніздо для лелек, вони розраховують на те, шо побачать цього птаха хоча б з віддалі. А люди, що будують зимові схованки для кажанів, роблять це з міркувань чистого альтруїзму. А їх багато.
Так, повертаємось до аналізу будинку. В ньому мешкають, бо на дверях — релігійна символіка, зокрема різдвяний напис CMB 2015 — це характерно для католиків. Абревіатура CMB — це ініціали трьох королів — Каспар, Мельхіор, Бальтазар. Однак її одночасно розшифровують як Christus Mansionem Benedicat — «Христос благословив цей дім».
Римо-католицька церква є державною в Ліхтенштейні. Утім, це ні в чому конкретному не проявляється з точки зору права, просто місцевий народ релігійніший, ніж у середньому по німецькомовних країнах.
Іше одна тривіальна ознака «живого» будинку — це прапор країни. В такому вигляді він існує з 1937 року. На олімпійських іграх 1936 Ліхтенштейн виявив, шо синьо-червоний прапор ідентичний до прапору Гаїті. І тому вирішили додати до нього корону:
Припарковані машини — це, звичайно, третя ознака, шо тут хтось мешкає:
А от і мертві будинки, що здаються туристам. Перша ознака цього — супутникове телебачення:
Місцеві юзають тільки кабельне, природно. Тарілки — для іноземців:
Приємно, шо тут юзають дерево для оздоблення будинків:
Звичайно, це зовсім не значить, шо будинок зроблений з дерева:
Найцікавіше у цьому напівмертвому селі, шо автобус їздить. Я писав неодноразово, шо транспорт — це інфраструктура, і він просто повинен бути, навіть якщо ним мало хто користується, за тим самим принципом, чому вуличний ліхтар повинен горіти, і вулиця від снігу почищена, навіть якщо по ній ніхто не ходить.
О ужас, збитковий автобус!
Водію автобуса було дуже скучно, тому він зрадів, шо в цьому селі хтось є і фоткає автобуси. Він зупинився просто навпроти мене і попросив показати фотку.
Це курортне містечко, тобто тут мешканців (близько 400) менше, ніж приїжджає туристів. Я потрапив у несезон, коли лижників уже немає, а для ходіння поки шо не зійшов сніг. Я мав наполеонівські плани — покорити вершину Наафкопф, де міститься потрійна точка, але провалившись у сніг по коліно (будучи при цьому у футболці бо спекотно — парадокс альпійської погоди), відмовився від цієї ідеї. Все таки несезон в цей час недарма.
Сука блять, а!
Однак і без далеких походів у містечку є шо подивитися. Це зовсім інший світ, не схожий на те, шо ви побачите в Ліхтенштейні внизу. Дивіться самі.
Перше, на шо звертаєш увагу — це шо гірська річка накрита дошками від снігу:
У тих місцях, де вона не накрита, виглядає так:
Відсутність людей — це друге, на шо звертаєш увагу. Ви не подумайте: я абсолютно звичний до того, шо в малих містечках ніхто не тиняється без діла по вулиці, адже для прогулянок існує ліс, для мене абсолютно нормально не зустріти жодної живої душі. Але я вмію відрізняти місця, де просто ніхто не тиняється вулицями від мертвих місць, де нікого нема і всередині будинків теж. Такого я і сам не люблю.
Ось цей будинок — живий, там мешкають місцеві:
Як я це бачу? По-перше, він обладнаний зимовою схованкою для кажанів:
Любов німецькомовних людей до кажанів є для мене найбільшою загадкою. Облишмо естетику їх зовнішнього вигляду — це справа смаку, все-таки. Але ці тварини не тільки не йдуть ні на який контакт з людьми, їх ше й сфоткати навіть на телеоб’єктив не так просто. Люди, які будують гніздо для лелек, вони розраховують на те, шо побачать цього птаха хоча б з віддалі. А люди, що будують зимові схованки для кажанів, роблять це з міркувань чистого альтруїзму. А їх багато.
Так, повертаємось до аналізу будинку. В ньому мешкають, бо на дверях — релігійна символіка, зокрема різдвяний напис CMB 2015 — це характерно для католиків. Абревіатура CMB — це ініціали трьох королів — Каспар, Мельхіор, Бальтазар. Однак її одночасно розшифровують як Christus Mansionem Benedicat — «Христос благословив цей дім».
Римо-католицька церква є державною в Ліхтенштейні. Утім, це ні в чому конкретному не проявляється з точки зору права, просто місцевий народ релігійніший, ніж у середньому по німецькомовних країнах.
Іше одна тривіальна ознака «живого» будинку — це прапор країни. В такому вигляді він існує з 1937 року. На олімпійських іграх 1936 Ліхтенштейн виявив, шо синьо-червоний прапор ідентичний до прапору Гаїті. І тому вирішили додати до нього корону:
Припарковані машини — це, звичайно, третя ознака, шо тут хтось мешкає:
А от і мертві будинки, що здаються туристам. Перша ознака цього — супутникове телебачення:
Місцеві юзають тільки кабельне, природно. Тарілки — для іноземців:
Приємно, шо тут юзають дерево для оздоблення будинків:
Звичайно, це зовсім не значить, шо будинок зроблений з дерева:
Найцікавіше у цьому напівмертвому селі, шо автобус їздить. Я писав неодноразово, шо транспорт — це інфраструктура, і він просто повинен бути, навіть якщо ним мало хто користується, за тим самим принципом, чому вуличний ліхтар повинен горіти, і вулиця від снігу почищена, навіть якщо по ній ніхто не ходить.
О ужас, збитковий автобус!
Водію автобуса було дуже скучно, тому він зрадів, шо в цьому селі хтось є і фоткає автобуси. Він зупинився просто навпроти мене і попросив показати фотку.