Кантон Ґларус (Kanton Glarus) I: загальна інформація

Ґларус — це маленький альпійський кантон з населенням у заледве 40’000:


Якщо Швейцарія — це колиска світової демократії, то Ґларус — колиска демократії швейцарської. Річ у тім, шо це один із двох кантонів, де все ще лишився такий законодавчий орган влади, як віче! Називається це тут Landsgemeinde («крайова спільнота») і проводиться раз на рік у травні. Люди реально приходять на майдан і голосують за закони, як це було в старі добрі часи у всій країні, але зі зростанням населення люди перейшли на парламенти і референдуми.

Віче у Ґларусі, 2009 рік. Автор Dodo von den Bergen/Wikipedia

Люди голосують, піднімаючи догори бюлетені. Ніякої системи «Рада», ніхто не рахує голоси, просто на око визначають, чи більшість «за», чи «проти». В давні часи замість бюлетенів були шпаги, які суворі альпійці піднімали догори, ніби натякаючи, шо буде з тим, хто спробує порушити свято демократії та суверенітет цього маленького, але гордого кантона.


Ґларус не є кантоном-засновником (а це були Швіц, Урі та Унтервальден), але долучився до Конфедерації у 1352 році — це було, власне, перше її розширення. У Старій Конфедерації (до 1798 р.) Ґларус був її східним кордоном:


Шоб розбавити цю занудну оповідь, додам до цього посту котика:

А ти голосував(ла) на віче?

Він абсолютно зненацька з’явився посеред безлюдного сільського пейзажу:


Місцеві дороговкази зображують правильних туристів:


Шо, власне, теж можна побачити на гербі Ґларуса: на ньому зображений середньовічний бекпекер в шоломі з палицею для Nordic walking-у і з планшетом під пахвою, на якому завантажені гугломапи:


Взагалі у такому маленькому кантоні очікуєш, шо більшість людей пасуть вівці в горах:


Але рівень індустріалізації тут навіть візуально дуже високий: у кожному селі бачиш якийсь завод. До 2011 року тут було 25 містечок, але потім їх об’єднали у три — Ґларус, Ґларус Південь і Ґларус Північ. Це теж було вирішено на віче.